Мураха та її міфологічні функції
У міфопоетичних і культурно-історичних традиціях з Мурахою пов’язуються різноманітні символічні значення [90, ІІ, 181]. У мусульманській традиції, наприклад, Мураха — одна з десяти небесних тварин.
Наявність у Мурахи ряду властивостей, що нагадують людські, дає змогу пояснити уявлення про мурах як про перетворених людей або, навпаки, про те, що люди колись були мурахами. Нерідко такі перетворення пов’язуються з громовержцем. Так, мірмідоняни (тобто «мурашині люди»), які колонізували острів Егіна, беруть свій початок від Мір- мідона, сина громовержця Зевса і Евримедузи, до якої Зевс завітав як Мураха. У Ригведі (І, 51, 9) є згадка про перетворення на Мураху громовержця Індри. В Індокитаї відомий космогонічний міф про створення землі білою Мурахою, яка принесла її з первородної безодні, а також уявлення про особливий «мурашиний» шлях, що або йде з землі на небо, або є на землі або на небі (іноді він асоціюється з Чумацьким Шляхом). Посередницька функція мурах пояснює і їхню роль як посланців бога-змії в деяких африканських традиціях, і мотив зв’язку мурах зі світом мертвих. З особливою роллю Мурахи в міфопоетичній темі неба і землі, життя і смерті співвідноситься її рятівна, зокрема цілюща, функція і функція деміурга. У Центральній Індії, наприклад, відомі міфи, у яких Шива створює з червоного ґрунту мурашника першу людську пару — чоловіка і жінку. В іншого центрально- індійського племені (дхангарів) існує уявлення, що з мурашника виникли перші вівця і баран [90, ІІ, 182].Отже, Мураха, як і Ведмідь та Миша, несе в собі змішане уранічно-хтонічне походження, що має пряме відношення до бога-громовержця, а іноді пов’язана і з богом-змією — володарем водяного світу і царства мертвих, що вказує на лунарну природу цього тотема.