У містичній традиції єгипетські божества розглядалися у їх взаємопов’яза- ності з божествами інших релігій та відповідних сакральних функцій.
Наприклад, Аїд — бог та цар підземного світу давніх греків — ототожнюється з богами Адонай, Адоніс, Плутон, Діоніс, Вакх (Бахус), Атіс, Таммуз (Фаммуз), Озіріс
(Осіріс), тобто з божествами рослинності, які вмирають і воскресають.
З огляду на це випливає, що Адонай-Адоніс (Плутон-Осіріс) є давньою назвою «підземного сонця», яке пов’язане з єврейським іменем бога Елохим, Адон, Адонай (Ел вважався солярним божеством). При цьому вважається, що Єгова-Адонай є новою формою овеноголового бога у вигляді змії-Амона (Амена), який, у свою чергу, ідентичний Ваалу-Сету. Він ототожнюється також з Паном — постійним супутником Діоніса.Стверджується, що Ваал-Адонай є фалічним божеством, а його аспектами (іпостасями) виступають Ваал-Цефон, Ваал-Хаммон, Ваал-Хаддад, Тифон-Сет. Ці самі божества водночас є й аспектами єгипетського бога Амона (культ якого давні євреї прийняли під час свого багатолітнього перебування в Єгипті), і, відповідно, єврейського бога Єгови, а також індійського бога-руйнівника Шиви. Ваал є всепоглинаючий вогонь, вогненний Молох (найімовірніше, підземного походження).
Геб— це Сатурн, а Гея (Земля) є первісною матерією, жіночим персонажем первісної трійці — Уран, Гея, Ерос. Тифона називають «гіпопотамом», який вбив свого батька та зганьбив свою матір» (що нагадує образи Мардука та Енкі). Батьком Тифона-Сета є Кронос-Сатурн (Геб), а матір’ю, відповідно, — Рея-Кібела (Нут). При цьому Тифон — це те саме, що й Піфон, якого колись убив Аполлон- Феб (останньому в Єгипті тотожний Гор). Аполлон, як відомо, у греків був богом лікування та оракулів, а у давніх євреїв перетворився на Вельзевула — бога мух.