<<
>>

Міфи творення

^Іайзначніші цикли культових міфів Стародавнього Єгипту — це, по-перше, міфи про створення світу, по-друге — про сонячних божеств і по-третє — про Осіріса. Вважалося, що світ споконвічно являв собою хаос, первозданну безод­ню вод Нун.

Із хаосу вийшли боги, які створили землю, небо, людей, тварин і рослини. Першим богом було Сонце, яке виступає здебільшого в ролі деміурга. В одному з міфів мовиться, що з вод вийшов пагорб, на якому розкрилася квітка лотоса, а звідти з’явилося дитя (сонце — Ра), «освітивши землю, що перебувала в мороці». В інших міфах поява сонця пов’язується з яйцем, яке зніс на посталому з хаосу пагорбі птах «великий Гиготун». Існував міф, за яким сонце було породжене у вигляді теляти велетенською коровою-небом. Поряд з цим існували уявлення про богиню неба — жінку, яка вранці народжує сонце, увечері ковтає — внаслідок чого настає ніч — і наступного ранку знову народжує його. У деяких міфах прабатька­ми є чоловічі божества. Так, у геліопольському міфі бог Атум, ототожнений із сон­цем Ра і посталий із хаосу Нуна, сам себе запліднив, проковтнувши власне сім’я, і народив, виплюнувши з рота, перших богів: пару Шу і Тефнут (бога повітря і богиню вологи). Ті, своєю чергою, породили іншу пару: бога землі Геба і богиню неба Нут, у яких народилися Ісіда і Нефтида, Осіріс і Сет. Ці боги становлять слав­нозвісну геліопольську «дев’ятку» — енеаду, вшановувану в усьому Єгипті і незмінно присутню в релігійних текстах. Боги енеади вважалися першими царями Єгипту [90, І, 423].

Дев’ять споконвічних богів міста Геліополь (Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Осіріс, Ісіда, Сет, Нефтида) становлять найдавнішу відому нам у Єгипті теогоніч- ну і космогонічну системи. На кшталт геліопольської в інших містах створювали­ся свої дев’ятки (енеади) богів [90, ІІ, 663]. Проте в місті Гермополь (єгип. Хемену, букв. «вісім») існувала вісімка (огдоада) споконвічних богів, що охоплювала чо­тири пари космічних божеств, з яких виник світ.

Боги зображувалися з головами жаб, а богині — з головами змій. Їхні імена відомі з «Текстів саркофагів»: Нун і Наунет (водяна стихія), Ху і Хаухет (нескінченність і простір), Кук і Каукет (мо­рок), Амон і Амаунет (приховане). Остання пара, ймовірно, замінила богів Ніау і Ніаут (заперечення, ніщо) і була зарахована до огдоади фіванськими жерцями. З перетворенням у період Нового царства Амона на головного бога Єгипту був створений міф про виникнення огдоади на чолі з Амоном у Фівах [90, ІІ, 238].

У мемфіському міфі про створення світу, який належить до Стародавньо­го царства, деміургом є місцевий бог Птах. На відміну від Атума, Птах, який ство­рив перших вісьмох богів, попередньо задумав творення у своєму серці (серце — «осердя думки») і назвав їхні імена своєю мовою (Птах творив «мовою і серцем», тобто думкою і словом). У такий самий спосіб він створив і увесь світ: землю і небо, людей, тварин, рослини, міста, храми, ремесла і мистецтва, заснував культи бо­гів. У цьому міфі Птах наділений усіма атрибутами царя-деміурга.

У період Нового царства з піднесенням ХУІІІ (Фіванської) династії (ХУІ- ХІУ ст. до н. е.) у ролі деміурга утверджується ототожнюваний з Ра фіванський бог Амон, якого називають царем усіх богів. З Амоном ототожнюється фараон, названий його сином. З міфами про створення світу тісно пов’язані міфи про со­нячних богів [90, І, 424].

Солярні міфи

Солярні міфи відображають дві групи уявлень: про зміну пір року (стародавніші) і про боротьбу сонця з мороком і злом, уо­соблених як чудовиська і різні страхітливі тварини, особливо змії. Одним з най- небезпечніших ворогів Ра є владика підземного світу величезний змій Апоп. До релігійних міфів про боротьбу сонця з ворогами належить також міф про Гора Бехдетського, що вважався сином Ра і вшановувався як сонячне божество, втіле­не в образі сокола. У цьому міфі Гор виступає не тільки як син Ра, а й як сам Ра, зливаючись з ним в одне синкретичне божество. Міф оповідає про те, як Гор перемагає всіх ворогів великого бога, що перетворилися на крокодилів і гіпопо­тамів. Знищується і ватажок ворогів Сет — уособлення всіх чудовиськ. У період становлення давньоєгипетської держави перемога Гора інтерпретується як пере­мога в боротьбі за об’єднання країни, а Гора почали вшановувати як бога — за­ступника загальноєгипетської царської влади [90, І, 425].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Міфи творення: