Мідія як історична область охоплювала в давнину територію, обмежену з півночі рікою Араксом і хребтом Ельбрус на півдні від Каспійського моря, на сході соляною пустелею Дешт-і-Кевір, на заході й на півдні гірськими ланцюгами Загросу [37, 82].
Давня Мідія межувала на північному заході з Урарту (пізніше з Вірменією), на півночі з закавказькою Албанією, а уздовж Каспійського узбережжя з півночі Мідію облямовували лісові області каспіїв, кадусіїв, гелів й інших дрібних племен (нині це Талиш, Гілян і Мазандеран).
На сході від Середньої Азії Мідію відокремлювала гірська область Хорасана з хребтом Копетдаг — Давня Парфія. З півдня до Мідії примикала гірська країна, що тягнеться до Перської затоки — Давня Персида (нині Фарс), а з південного сходу — долини рік Каруна і Керхи, де був розташований Давній Елам (або Сузіана). На заході Мідія межувала з Ассирією (і Сирією включно, що у III тис. до н. е. називалася Амурру, а в I тис. н. е. — Хатті). На думку відомого російського сходознавця І. Дьяконова, Персида, Парсуа, Парфія — історичні області, що прилягають до Мідії, відповідно, з півдня, заходу і сходу — означають «Украйна» [37, 69].Історичну область Мідії в давнину становили різні політичні утворення — Манна, Харра.нл, власне Мідія (біблійний Мадай) та ін. В остаточному підсумку історична область Мідії розділилася: північно-західна її частина одержала назву Атропатени (названа так за іменем одного з її правителів), що мала тривалий шлях самостійного розвитку, тісно пов’язаний із сусідньою Албанією, близькою Атропатені етнічно й культурно. Південна ж і східна частина Мідії ввійшли до складу спочатку Парфії, а потім Персії, і населення її злилося з персами [37, 8285].