Мезолітичні і ранньонеолітичні пам'ятки (Х-У тис. до н. е.)
Переходом між давнім кам’яним віком (палеолітом) і новим кам’яним віком (неолітом) є середній кам’яний вік — мезоліт. Мезоліт характеризується потеплінням клімату. Вимерли мамонти і шерстисті носороги.
Винайдені лук і стріли. Об’єктом полювання стали коні, тури, зайці, бабаки тощо. Мезолітичні стоянки розташовуються на берегах річок і озер [48, 17]. Наприкінці мезоліту — на початку неоліту відбувається корінна зміна в суспільно-господарському житті — перехід від господарства збирачів і мисливців до господарства землеробів і скотарів. Одні з перших до землеробства перейшли племена, що заселяють родючі області Месопотамії, долину Нілу, Палестину, Іран, а також південь Середньої Азії. Ці племена зараховують до Натуфійської культури, носіїв якої вважають предками давніх північнокавказьких народів — хатів, хуритів, урартів (у ширшому сенсі вони належать до іберійсько-кавказької спільноти, що вийшла, як вважають, з синокавказь- кої макросім’ї). Натуфійці, здогадно, стояли у витоків землеробства і використовували, як свідчать розкопки на горі Кармел (Палестина), кам’яні серпи, кістяні сапи, базальтові товкачі і ступки для вирощування, збору і обробки злаків [46, 70-71].У північних областях Європи продовжували свій розвиток мисливські мезолітичні племена, які заселяли території, що звільнялися від льоду. На півдні мезолітичні мисливці своїм культурним розвитком відрізнялися від мешканців півночі, де продовжувала розвиватися середземноморська культура. Знахідки в Таджикистані свідчать про існування в цей період мікролітичних культур, які в мезоліті і ранньому неоліті були поширені в південних районах Європи, в Передній і Малій Азії, Північній Африці та інших районах (абсолютний вік цих знахідок визначається в 5-6 тис. років до н. е.). Таким чином, і в наступний за верхнім палеолітом етап на території Таджикистану існувала культура кам’яного століття, тісно пов’язана з культурою середземноморських племен. Водночас ці пам’ятки співіснували з абсолютно іншими ранньонеолітичними пам’ятками. Ці пам’ятки виявляють зв’язки з колом східних культур. Така культура відкрита, наприклад, на Східному Памірі. Східнопамірські матеріали подібні до знарядь сибірсько-монгольського кола пізньопалеолітичних культур. Здогадно, це ранній докерамічний неоліт, пов’язаний своїм походженням з пізньопалеолітичними культурами Алтаю, Сибіру, Монголії, частково Китаю і Північно-Східної Індії (абсолютна дата цих знахідок сягає 9500-7500 рр. до н. е.). Примітно, що перші стоянки, виявлені в Тибеті, дають матеріал, надзвичайно близький до памірського [46, 71-78].