<<
>>

Мертві мови та їх носії: хати, хурити, урарти

Хати Хурити

в усіх країнах «Благодатного півмісяця»: вони жили в Едомі (хореї), Сихемі, Гал- галі (евеї) тощо. Хуритські імена зустрічаються на знайдених у Ханаані клинопис­них табличках, датованих близько 1400 р.

до н. е., а також у єгипетських текстах, де весь Ханаан називається «Хуру». Хурити-мітаннійці шанували, зокрема, персь­кого Митру і богів, чиї культи були поширені в Індії, що свідчить, зокрема, про ін­доєвропейський вплив. Хурити, у свою чергу, вплинули на хетів, коли увійшли до складу Хетської імперії й куди принесли з собою вавилонську культуру [13, 307].

Урарти

Урартська (також нині мертва) мова була поширена на території Вірменського нагір’я навколо озера Ван, аж до долини ріки Бох- тан-Су на півдні, до району нинішнього Равандуз на південному сході і, можливо, до Араратської долини на півночі. Пам’ятки урартської мови — здебільшого царські написи. Найдавніші з них датуються останньою чвертю IX ст. до н. е., найпізніші — початком VI ст. до н. е. Писемність — клинопис, але існувало також ієрогліфічне письмо, що застосовувалося для позначення місткості посудин [80, 538].

Урарти в ХІІІ-ХІ ст. до н. е. утворили союз племен, на основі якого в IX­VI ст. до н. е. на території Вірменського нагір’я (у тому числі території сучасної Вірменії) була створена давня держава Урарту зі столицею Тушпа. Розквіт цієї дер­жави довершено на кінець IX — першу половину VIII ст. до н. е. за царів Менуа, Аргішти I, Сардурі II та ін. Урарту вела тривалі війни з Ассирією, а в VI ст. до н. е. була завойована мідянами [18, 1253].

До найближчих етнічних родичів урартів належать хурити та вірмени. Ім’я урартів збереглося в назві гір їхньої давньої країни (найвища з них — Арарат). На одній з гір Араратського пасма зупинився, як вважає багато богословів, після Все­світнього потопу Ноїв ковчег. У VIII-VII ст. до н. е. могутні урартські царі загро­жували північній Сирії та кидали, як відзначалося, виклик грізним ассирійцям. Урартська архітектура відрізняється самобутністю, проте, як і їхня мова, викори­стовувала запозичення з Месопотамії. Урарти поклонялися богові на ім’я Халді й називали себе його дітьми [13, 307].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Мертві мови та їх носії: хати, хурити, урарти: