Мегагея
Основною особливістю розвитку Землі 0,68—1,65 млрд років тому були дві геологічні події: утворення нового величезного суперконти- ненту Мегагеї (від грецьк. megas — великий) і загальне похолодання, за яким настало велике зледеніння.
Мегагея з усіх боків омивалася океаном — попередником сучасного Тихого океану', названим Панталассою (від грецьк. talassa — море). Краї Мегагеї заливали мілководні моря. Розвал Мегагеї супроводжувався вторгненням магми в земну кору. Глибокі вузькі западини, зайняті морями, покрили материки |так. зокрема, було на Північно-Американській, Східно-Європейській. Сибірській та Австралійській платформах). Уламки Мегагеї почали відцентрово розходитися в різні боки. Що більше віддалялися континенти, то більшими ставали периферійні моря. Після появи серединно-океанічних хребтів ці моря ставали типовими океанами; крім океану Панталассн, розміри якого дещо зменшилися, утворилися нові океани: Протоатлантичний. Протоазійський і Прототетіс (125. IV, 5/6]У середньому рифеї розтягнення земної кори замінилося стисненням. Материки Північної та Південної півкуль почали поступово зближуватися. Північна Америка. Гренландія. Ірландія. Скандинавія і Східно-Європейська платформа утворили новий суперконтииент, до якого пізніше приєдналися Сибір та Австралія. Але у Південній півкулі між континентами ще розташовувалися моря. До того ж між материками Північної та Південної півкуль був океан, названий Прототе лисом.
Близько 1 млрд років тому материки Північної півкулі зосередилися у полярних широтах. Полярне положення зайняли материки і у Південній півкулі (Південна Америка, Африка, Антарктида та Індостан). Настало нове загальне похолодання на планеті, що призвело до загибелі багатьох організмів. Зледеніння розвивалося щонайменше у два етапи: 750 млн 1 800 мли років тому [125, IV. 5/6-518).
Розкол суперконтиненту МегагеІ тривав, проте якийсь час його ПанГбЯ уламки ще трималися разом.
Компактно розташовані континентиПівденної півкулі геологи назвали Гондваною. Спочатку суперковтинект Гонд- вала був високий, але плинні води поступово розмивали і вирівнювали гірські масиви й підвищення (125. IV, 517).
Тектонічні рухи охопили й континенти Північної півкулі, які ще певний час залишалися роз’єднаними. Поступово і тут відстані між континентами зменшувались. Океани, розташовані між ними, зникли, а на їх місці з’явилися гірські масиви.
У другій половині вендського періоду (приблизно 600 млн років тому) після сильного похолодання на планеті встановився рівномірний теплий клімат. У наступному за вендом кембрійському періоді у Південній півкулі до складу Гондвани входили повернуті на 180° (порівняно із сучасним положенням) Південна Америка, Африка, Антарктида і Австралія. Загальна площа Гондвани перевищувала 100 млн кв. км, що приблизно удвічі більше за площу сучасного материка Євразія
В ордовицькому та наступному за ним силурійському періодах різко активізується тектонічна і вулканічна діяльність. У місцях зіткнення літосферних плит виникали гірські масиви і хребти, розташовані нині на північному заході Скандинавії, півночі Британських островів, на архіпелазі Шпіцберген, у Північній Гренландії та на острові Нью-Фаундленд. Перелічені гірсько-складчасті споруди утворилися внаслідок зіткнення Північно-Американського і Європейського континентів [125, IV, 5/9-520]
Нові випробування обрушялися на Землю в пізньому палеозої — одному з найкатастрофічніших періодів в історії нашої планети Протягом девонського, кам'яновуюіьного і пермською періодів неодноразово змінювалися континенти і моря: відбувалися великі катастрофи внаслідок глобальних вивержень вулканів, надзвичайно сильних землетрусів і змін клімату від льодовикового до дуже засушливого. що супроводжувалося всесвітніми потопами, тайфунами, смерчами й ураганами.
У девоні Гондвана повільно переміщувалася на південний захід; її значна частина розташовувалась у Західній півкулі, наприкінці свого дрейфу вона зустрілася із Західною Європою.
На той час у Північній півкулі внаслідок зіткнення літосферних плит утворився новий велетенський материк, названий Євр- америкою. Після того як до нього приєдналися Сибірський та Китайський континенти, утворився ще один величезний суперконтинент Північної півкулі, що дістав назву Лавразія. Від Гондвани.Лавразію відділяв океан Палеотетіс.Упродовж наступного кам'яновугільного періоду дам зближуються континенти. що сформували Лавразію. Рух Гондвани у південному напрямі призвів до того, що Південний полюс опинився в межах континенту. Наприкінці кам'яновугільного періоду відстань між Лавразією і Гондваною так сильно зменшилася, що виник, як уже згадувалося, новий супервелетенський континент — Пангея.
У пермському періоді знову проявили себе тектонічні рухи, що супроводжувалося новим інтенсивним вулканізмом. У результаті на суходолі постали нові гори. Гондвана. більша частина якої розташовувалася у південно-полярному районі, перемістившись на північ, з'єдналася з Лавразісю. У місцях з'єднання континентів утворилися гори.Аппалачі та Уральські, гірські масиви Центральної Азії. До цих континентів приєдналося багато мікроконтинентів. і тільки Китайський континент, відділений від Пангеі океаном Палеотетіс, продовжував самостійне життя 1125, IV, 520-524].