Гондвана І Лавразія

Тріасовий період, що тривав близько 35 млн років, можна " назвати часом найбільших розколів земної кори. Супер-

континент Пангея поділився на дві частини, що колись його утворили — Гонд- вану і Лавразію.

Китайський континент нарешті остаточно приєднався до Євразії. У просторі, що виник між Лавразією і Гондваною. з'явився новий океан Гепне. На захо­ді він помітко звужувався, на сході розширювався до 2500 км. а глибина його перевищувала 5 тис. метрів. У його межах розташовувалися дві гілки се­рединно-океанічних хребтів: північна плка охоплювала Альпи, Карпати, Балка­ни. Малий Кавказ і Ельбрус, а південна — Апенніни, Динариди. Анатолію. Південний Ірак. В океані Тетіс розташувалося кілька мікроконтинекгів, найбіль­шими з них були Італійський, Родопський, Іранський. Північний материк-пгант Лавразія також почав розколюватися, через нього з півночі на південь пройшла величезна тріщина, яка розділила майбутні материки — Північну Америку і Євразію 1125, IV, 528].

У юрському періоді материки омивалися величезним Тихим океаном, роз­міри якого набагато перевищували сучасні. Євразія відділилася від Північної Америки вузьким океанічним басейном — прообразом Північного Льодовитого і Атлантичного океанів. Індійський океан, що угворився тоді, об'єднався 3 оке­аном Тетіс.

Крейдовий період — час оформлення сучасних океанів і материків. Рух континентів тривав. Північна Америка віддалялася від Африки та Євразії. При цьому' формувалися нові моря і відкривався Атлантичний океан. Почав роз­ширюватись Індійський океан, внаслідок чого Індостан і Мадагаскар відділи­лися від Африки Індостан — нині один з найбільших півостровів Євразії — пройшов шлях тисячі кілометрів від Африки, поки не зіткнувся з Азією. У результаті утворилися знамениті Гімалайські гори, але це сталося пізніше (125.

У палеогені тривав розкол Гондвани і Лавразії. Південна Америка все біль­ше віддалялася від Африки, а між Північною Америкою і Європою про,лягла до­сить вузька западина, яка мала перетворитися на Атлантичний океан. Напри­кінці палеогену в Південній півкулі відбулися нові розколи земної кори й утворилися Австралія та Антарктида. Саме в той час Індостан, пройшовши про­тягом 40 млн років понад 8 тис. км. зіткнувся з Азією. Австралія відділилася від Антарктиди й почала переміщуватись у північно-східному напрямі, обертаючись при цьому навколо своєї осі проти годинникової стрілки. Північна Америка віддалялася від Євразії, а Південна Америка від Африки з швидкістю 2 —6 см за рік. Тому на початку неогену' ширина Атлантики становила 1 —2.5 тис. км.

У неогені зник величезний океан Тетіс, що проіснував не один десяток мільйонів років (сьогодні від нього залишилися, наприклад, Середземне море, а також Чорне та Каспійське моря). На місці океанських просторів виникли гірські споруди — гори Атлас. Піренеї, А\ьпи, Карпати. Крим. Кавказ, Ельбрус, Тавр, Загрос народилися з глибин океану Тетіс після зіткнення Африканської літосферної плити з Євразійською. На початку неогену глибинні розломи відділили Аравію від Африки, внаслідок чого Аравія почала пересуватися па північ, а в «щілину*, що утворилася, проникли океанічні води, утворивши Чер­воне море. Суецьку та Аденську затоки (125. IV. 534].

Водночас з тектонічними процесами, з «життям» материків істотно зміню­валися земні флора і фауна, окремі представники яких у певні періоди займа­ли домінуюче становище, яке з часом змінилося цілковитим забуттям. Окремі фрагменти з «життя» материків показано на рис 18 (див ко,морову вклейку).

• * *

Отже, бурхливе життя Геї супроводжувалося утворенням і зникненням суперконтинеїтв, давніх океанів, виникненням величезних гірських пасом, народженням і загибеллю різноманітних представників флори та фауни. За дов­гу' історію Землі велетенські ділянки суходолу то з'являлися з океанських гли­бин, то знову зникали в них. що супроводжувалося великомасштабними вулка­нічними виверженнями, грандіозними потопами, смерчами і тайфунами. І хто знає, чи не загубилися в цій природній круговерті прадавні материки й остро­ви. що дали колись пристановище раннім людським цивілізаціям?