Майтрея і рівні світу
Майтрея (санскр. «пов’язаний з дружбою») — єдиний будда і бодхісатва, якого визнають всі основні напрями буддизму. Він народиться на землі, коли тривалість життя людей досягне 84000 років і весь світ перебуватиме під управлінням одного справедливого буддійського правителя.
Культ Майтреїособливо популярний в країнах Центральної Азії і в Гімалаях, де на його честь споруджено безліч гігантських статуй. Майтрею зображають таким, що сидить на троні «на європейський лад», він золотого кольору і разом з ним зображають колесо дхарми, ступу і вазу [139, II, 89]. У деяких текстах Майтрея підпорядкований своєму вчителеві Ман- джушрі (санскр. «красиве сяйво») — бодхісатві, епітет якого Кумарабхута («колишній принц»). Його образ відомий з останніх століть до нашої ери, і він вважається іноді єдиним учнем Шакьямуні. За традицією махаяни, Манджушрі 70 міріад кальп тому (тобто неозора кількість років) був благочестивим королем в одному з світів на сході світобудови (між цим світом і нашим світом — 7200 млрд світів). Він підняв дух просвітління і вирішив бути бодхісатвою в сансарі доти, доки не залишиться жодної живої істоти, яка потребує порятунку. Манджушрі втілює мудрість, і зазвичай його зображають красивим індійським царевичем, який тримає в піднятій правиці палаючий меч і в лівій руці книгу «Праджняпараміти» (його ще називають «Красивийрятівник») [139, II, 102].Таким чином, модель буддійської світобудови складається з трьох основних макрорівнів:
I рівень представляє богів, які живуть на небесах, а також людей, тварин, претів, асурів і мешканців нараки, які становлять «сферу бажань» (камавачара або камадхату), оскільки головним мотивом їхніх дій є прагнення задовольнити свої бажання;
II рівень включає решту богів і інших живих істот, які мешкають у «сфері, що має форму» (рукавачара або рупадхату), що складається з 16 (або 17) нижчих небес Брахми і в «сфері, що не має форми» (арупавачара або арупадхату), яка розділяється на 4 вищих неба Брахми.
Боги, як і всі інші істоти, підпорядковані законам карми, і хоча вони можуть мати певний вплив на хід подій у світі, проте світ змінюється насамперед під впливом цього загального закону. Тому існування навіть в якості бога є лише однією з скороминущих форм існування у безвладній сансарі;III рівень — це нірвана (санскр. палі «згасання») — найвищий стан свідомості, протилежний сансарі, коли відсутні переродження і переходи від однієї сфери сансаричного існування до іншої. З сансаричних істот тільки людина може досягти нірвани і стати буддою. Істоти, які пішли в нірвану (тобто будди), теоретично не можуть повернутися в сансару, але в буддійських текстах нерідко зустрічаються сюжети, в яких «нірванічні істоти» допомагають людям і іншим істотам вирватися з пут сансари. В традиції махаяни так чинять еманації будд-бодхісатви. Самі будди можуть перевтілюватися в людину. При цьому в традиції махаяни розрізняється і кілька рівнів нірвани: нірвана прихильників хінаяни (нірвана шраваків або пратьє- кабудд) вважається нижчою порівняно з нірваною, якої досягають бодхісатви, де панує стан свободи, спокою і блаженства [139, II, 223].
Не зважаючи на те що сансара загалом не має початку, кожен окремий світ виникає, розвивається і гине в часі. Існування одного світу, за буддійським уявленням, продовжується протягом однієї махакальпи, яка поділяється на чотири незліченні кальпи (асанкхьея кальпа) і кожна з них прирівнюється до мільйонів років. При цьому махакальпи бувають «двоякими» — «буддакальпи», коли в світі з’являються будди, і «порожні кальпи» (шуньякальпи), коли в світі не з’являється жодного будди. Сучасна кальпа — це буддакальпа і вважається надзвичайно щасливою, оскільки протягом всієї кальпи повинно з’явитися тисяча будд. Загально- буддійська релігія називає шість будд, які з’явилися до Шакьямуні, — Вішвабху, Віпашьїна, Шікхіна, Кракучханду, Канакамуні, Кашьяпу — і одного будду, який з’явиться в майбутньому, — Майтрею (тобто всього вісім будд). Образ будди є основною темою буддизму: будди з’являються в усіх світах (хоча не в усіх кальпах) і таким чином їх кількість теж незліченна [139, I, 191].