Магія і релігія
Протягом досить тривалої історії релігійно-магічних уявлень відбувався їх розвиток, що виявлявся у зміні ролі жіночого і чоловічого начала, трансформації верховного божества в численні пантеони різноманітних богів і богинь, а також у протиставленні магії і релігії.
Згідно, наприклад, із релігієзнавчою концепцією відомого українського мислителя В. Липинського релігія — це віра в Бога, а магія — віра людини у свої чудодійні здібності [68, 76]. Серед дослідників, які дотримуються подібних поглядів, існують різні підходи до розуміння специфічності магії і її протиставлення релігії. Наприклад, французький соціолог Е. Дюркгейм розглядає релігію невіддільно від міфології, але протиставляє її магії, фактично ототожнюючи останню з колективними уявленнями, що виражають соціальну реальність [90, І, 17]. За відомим німецьким ученим М. Вебером, відмінність між магічними і релігійними діями полягає в тому, що перші спрямовані на примушування надприродних сил, а другі — на їх умилостивлення. На думку англійського етнографа Дж. Фрезера, в основі магії лежить той самий принцип, на якому ґрунтується наука, а саме — переконання в постійності й одноманітності дії сил природи, у непорушності зв’язку причини й наслідку. Релігія, навпаки, відрізняється від магії й науки тим, що припускає довільне втручання надприродних сил у хід подій. Власне, сутність релігії Дж. Фрезер бачить у прагненні людини умилостивити сили, які вона вважає вищими для себе. Звідси й випливає протилежність магії і релігії: магія ґрунтується на вірі людини у свою здатність безпосередньо впливати на об’єкт і досягати бажаної мети, а релігія звертається до заступництва вищих сил. Тому здійснення магічного обряду має, на думку його учасників, привести до певного результату, тоді як молитва, звернена до Бога, може й не вмилостивити сили, які вона вважає вищими для себе. Інакше кажучи, головна ідея магії є не ідеєю служіння силам, що керують навколишнім світом, як це має місце на вищих щаблях розвитку релігії, а ідеєю панування, керування цими силами з метою досягнення власного благополуччя, що, найвірогідніше, зараховує магію до однієї з форм передрелігійного світогляду [68, 77-81].Водночас міфологія, культ і магія тісно між собою переплетені, особливо в ранніх суспільствах, і функціонують як засіб підтримки природного і соціального порядку, а також соціального контролю [90, І, 19], що згодом призводить до зростання касти жерців і шаманів, які служать розмаїттю божеств у надміру розгалужених пантеонах (хетський пантеон, наприклад, налічував тисячу богів, а шумерський — понад три тисячі). Політеїзм загалом є закономірним етапом в історії релігії і відображає своєрідний розвиток образів верховних божеств у своїх численних іпостасях — функціях, кожна з яких з часом сприймається релігійною свідомістю як окрема надприродна істота.