Лицарські ордени.
Важливу роль у суспільно-політичному житті Іспанії ХІІ — початку ХІІІ ст. відіграли лицарсько- християнські ордени. Вже на початку ХІІ ст. тамплієри і госпітальєри з’явилися у Каталонії та Арагоні (у цьому королівстві храмовники брали участь в охороні прикордонних фортець)[995] [996]. Невдовзі лицарі поширили свою діяльність на Леон та Кастилію. Зокрема Вагоміше місце займали ордени, створені на іспанському ґрунті — Сантьяго, Калатрава і Алькантара. Ордени підпорядковувалися не іспанській церкві, а безпосередньо папі. Орден Сантьяго утворився у 60-х рр. ХІІ ст. з метою боротьби проти маврів, а також для захисту паломників до гробниці апостола в Компостеллі. Спочатку орден називався „Брати Касерес”, за іменем міста, відвойованого у мусульман та подарованого ордену королем Фернандо ІІ у 1170 р. У 1174 р. Альфонс УІІ надав ордену вілью Уклес, яка перетворилася у центр ордену. Орден Калатрава був створений членами ордену цистерціанців, які взяли на себе захист фортеці Калатрава у 1158 р. Він утвердився як самостійний орден, але з цистерціанським статутом (1164 р.). У 1196 р. Калатраві передали володіння ордену Трухільо. Орден Алькантара (спочатку називався орденом Сан Хуліан де Перейро) утворився для захисту однойменної фортеці бл. 1166 р. Спочатку він залежав від ордену Калатрави, але з 1183 р. отримав самостійність, як й інші ордени. Орденська кіннота відігравала важливу роль у Реконкісті. Кабальєрос Калатрави і Сантьяго у 1182 р. взяли участь у захопленні Аларкоса. Вони втручалися у політичну боротьбу на території християнських королівств півострова, де були розташовані їхні володіння. За Альфонса Х ордени Калатрави і Сантьяго взяли участь у виступі інфанта проти короля. Магістри орденів входили до королівських курій, брали участь у діяльності кортесів. У 1182 р. встановлювалося утримання магістрам та кабальєро ордену Сантьяго, які направлялися у королівську курію. Внутрішній організації орденів присвячено чимало спеціальної літератури. До складу ордену Сантьяго входили клірики та миряни кабальєрос (freires, fratres). Кабальєрос могли мати родини. Серви до ордену не приймалися. Кліриків очолював пріор, кабальєро — комендадор. На кліриках лежали релігійні обов’язки і навчання дітей кабальєро. Вони отримували десятину військової здобичі. Вступаючи до ордену, кабальєро віддавали йому своє майно (частково або повністю). Зазвичай його частина цього майна залишалася у пожиттєвому їх володінні, але заповідалася ордену. Доля майна кабальєро, який вступив до ордену, і порядок розподілу військової здобичі визначалися спеціальним контрактом. При цьому кабальєро складав обітниці бідності, послуху та цнотливості. На чолі ордену стояли магістр з трьома помічниками та генеральний капітул. Магістр керував господарською та військовою діяльністю ордену, призначав пріорів та комендадорів, приймав обітниці. З найважливіших питань він радився з Радою тринадцяти, яка могла змістити магістра за марну чи шкідливу для ордену діяльність. Пріори займалися релігійними справами. На комендадорів покладали військові та адміністративні функції. Вони стежили за надходженням доходів, розподіляючи їх серед кабальєро. В ордену Сантьяго були комендадори в Авілі, Куенці, Македа, Сан-Еулаліа, Мора, Ореха, Уклес — у Кастилії, Памелі — у Португалії; Лойо, Бенавенте і Сан-Маркос — у Леоні. У Кастилії, Леоні та Португалії були головні комендадори. Королівська влада регулярно підтримувала ордени коштами і нерухомістю. Так, у 1171 р. орден Сантьяго отримав від короля Леона Фернандо ІІ замок Альмофаг, долину Альбуера, зі спадковими землями та замком, замок Альконхер, від короля Кастилії Альфонсо Vili — замок де Мора, віллу де Мазарото, будинки в Толедо і Македа, замок в Ореха із землями та селами. Серед земельних надань 1181 р. — містечка Вальдорнія і Віллафілья з усіма мешканцями. Серед інших регулярних надань — вітряки, водні колеса, мости, виноградники, копальні, монастирі, села та замки, квартали в передмістях.