Португалія.
Активну участь у Реконкісті брало Португальське графство, яке виникло наприкінці ХІ ст. В 868 р. граф Вімарано Перес за наказом Альфонсо III почав заселення містечка Портукале (майбутній Порту).
Згідно з указом Альфонсо III визначалися кордони округи Браги і почалося заселення Візеу та Ламегу. Поступово місцева еліта згуртовується для захисту своїх економічних та політичних позицій.У битваприПедрозуу 1071р. зіткнулисясилиправителя Галісії Гарсії, брата Альфонсо VI, та португальська знать на чолі з графом Нуно Мендесем. Наявність на території Португалії великих культурно-релігійних центрів загальнопіренейського значення (Браги, Коїмбри, Порту) сприяла утвердженню ідентичності мешканців цього регіону, посиленню його впливу в процесах, які проходили на півострові. Альфонсо III відновив єпископські кафедри, надавши Португалії самостійну релігійну організацію. Відновлення у 1070— 1071 рр. митрополії у Бразі сприяло зростанню політичного авторитету португальського кліру та значення католицької церкви у системі державного управління Португалії. Оскільки єпископ Браги погодився стати антипапою Григорієм VIII, його суперники позбавили Брагу статусу митрополії, надавши її Сантьяго-де-Компостеллі, розташованому на землях діоцеза Браги. Зростає самостійність місцевої церкви. У 1143 р. єпископи Браги, Коїмбри та Порту відмовилися брати участь у Вальядолідському соборі, пояснюючи це незалежністю від Толедо.Близько 1096 р. племінник Раймунда Бургундського Анрі отримав руку позашлюбної п’ятирічної доньки Альфонсо Терези і Португальське графство. Саме він став засновником Бургундської династії правителів Португалії, привівши її до самостійності. Граф Афонсу Енрікеш (Альфонсо Енрікес) (1112—1185 рр.) отримав численні перемоги над мусульманами, передусім у битві при Оуріці в 1139 р., і проголосив незалежність Португалії. У 1140 р. вона отримує статус королівства, а за Саморським договором 1143 р.
(в укладанні якого брав участь папський легат) його визнав Альфонс VII Леонський і Кастільський. В 1143 р. Афонсу Енрікеш звернувся до Риму з проханням визнати його безпосередньо васалом папи і в 1144 р. отримує згоду за умови щорічної сплати чотирьох унцій золота. У жовтні 1147 р., за допомогою лицарів з Англії та Нідерландів, він захопив Лісабон, Сінтру та Сантарем1. Під час зайняття цитаделі Лісабона від рук хрестоносців загинув мосарабський єпископ Лісабона. 1 жовтня 1147 р. лісабонську мечеть охрестили, перетворивши на християнський храм. Новим єпископом Лісабона призначили англійського прелата Джильберта Гастингського. Хрестоносці, які не захотіли продовжувати шлях до Святої Землі, отримали володіння у місті та окрузі. [999] [1000] [1001]
Рис. 69. Замок Альмурол ^Португалія) в районі Сантарем. Споруджено у 1160 р. і на острові посеред річки Таги магістром Ордену храмовників2
Підтримка католицької церкви дала можливість португальському королю звернутися за допомогою у боротьбі з сарацинами до західноєвропейського лицарства. З 1149 р. у Реконкісту включається нова сила—духовно-лицарські ордени: госпітальєри, тамплієри, ордени Авіс і Сантьяго. Разом з тим, усвідомлюючи потенційні можливості міст, королі Португалії намагалися повернути собі ті міста, що перейшли під владу єпископів та монастирів. Королівська влада продовжувала підтримувати церкву та монастирі, надаючи їм землі переважно на південь від річки Дору3. Особливо багато імунітетних грамот видав Афонсу різним церковним організаціям у другій половині правління (60-70-ті рр. ХІІ ст.). Імунітет включав звільнення від низки державних зборів: за право на проїзд та перевезення
товару, податку, що заміняв військову повинність (фоссадейра). Більше половини надань церкві містили імунітетні умови, або були імунітетною грамотою1.
Натомість португальська церква підтримувала діяльність правителів держави, що зіграло свою роль у її підтримці папським престолом.Надання орденам здійснювалося на умовах участі в Реконкісті. Так, у грамоті від 1172 р. про передачу замку Монсанто ордену Сантьяго, Афонсу ставить умовою допомогу у „справах і війнах як з християнами, так і сарацинами”[1002] [1003]. Соціально-економічні та політичні успіхи Португалії змусили папу Александра ІІІ у 1179 р. видати буллу Manifestas probatum, якою Афонсу вручалося Португальське королівство „з усією повнотою королівських почестей і гідністю, яка належить королям”[1004]. Висновки. Підтримка католицької церкви була важливим чинником формування середньовічної іспанської та португальської державності. Порозуміння світської та духовної влади зумовило міцну внутрішньополітичну базу завоювань. Надання державою церкві землеволодінь сприяло істотному посиленню її економічних позицій, перетворивши на великого феодального землевласника. Духовна аристократія, разом зі світською, брала активну участь у формуванні представницьких інституцій, впливаючи і на діяльність виконавчих органів влади (королівської адміністрації). Окреме місце у політиці християнських держав посідали християнсько-лицарські ордени та монастирі, які ставали опорою світської влади у проведенні Реконкісти та освоєнні новозахоплених земель. Католицька церква стала важливим інструментом легітимації влади королів Португалії. Список рекомендованої літератури 1. Варьяш О. И. Два очерка о Реконкисте / О. И. Варьяш // СВ. - Вып. 59. - 1996. - С. 116-129. 2. Варьяш О. И. Пиренейские тетради: право, общество, власть и человек в средние века / О. И. Варьяш [Сост. и отв. ред. И. И. Варьяш, Г. А. Попова]. — М.: Наука, 2006. - 451 с. 3. Эпоха крестовых походов [Под ред. Э. Лависса и А. Рамбо; пер. С. Гершензона]. — [Изд-е испр. и доп.]. - СПб.: Полигон, АСТ, 1999. — 1088 с. 4. Корсунский А. Р. История Испании IX — XIII веков (Социально-экономические отношения и политический строй Астуро-Леонского и Леоно- Кастильского королевства) / А. 5. Корсунский А. Р. К вопросу о византийских завоеваниях в Испании УІ—УІІ вв. / А. Р Корсунский // ВВ. — Т 12. — 1957. — С. 31—45. 6. Карасс М. Б. Реконкиста и колонизация в истории кастильского крестьянства / М. Б. Карасс // СВ. — Вып. 22. — 1962. — С. 130—158. 7. Лінч Д. Г. Середньовічна церква: Коротка історія [Пер. з англ. В. Шовкун] / Д. Г. Лінч. — К.: Основи, 1994. — 492 с. Питання для самоконтролю 1. Проаналізуйте наріжні відмінності у становищі релігії в християнських та ісламських державах Піренейського півострова. 2. Визначте роль католицького духовенства у Реконкісті. 3. Назвіть лицарські ордени Іспанії. Теми рефератів 1. Вплив Реконкісти на модель взаємин держави і церкви на Піренейському півострові. 2. Особливості державної політики щодо мусульман в Арагоні, Кастилії та Леоні.