Легендарна історія
Вище була наведена офіційна історія Індії, але існує ще й легендарна, викладена в індоарійських переказах. За цими переказами, першим царем Індії був Ману Сваямбху, що означає «Самонароджений Ману», тобто андрогін.
При цьому Ману визнається породженням індуїстського бога-творця Брахми. Завдяки своїй андро- гінній природі, Ману породив двох синів і трьох дочок, які і започаткували рід Ману. Десятий Ману був найвідоміший з усіх, оскільки за його правління стався Великий потоп. Бог Вішну попередив Ману про потоп, і Ману побудував великий човен, щоб врятувати свою родину і семеро мудреців стародавнього світу. Вішну перевтілився у гігантську рибу, до якої прив’язали човен, і вона доправила його на вершину гори. Від Ману і його родини, єдиних, хто вижив після потопу, і пішов весь людський рід. У цього Ману було 9 синів, старший з яких також був наділений андрогінною (гермафродитною) природою, і тому відомий під двома іменами — Іла та Іля. Цей син і заснував дві основні гілки царського роду в Індії — династії Сонця (Сур’явамша), що пішла від Іла, і династії Місяця (Чандравамша) — від Іля. Пурани простежують розвиток роду Ману до царів епічного періоду, героїв двох епосів — Рамаяни і Махабхарати, потім продовжують хронологію династій історичного періоду (датою початку війни, описаної в Махабхараті, є 3102 р. до н. е.). Основ-ні події, описані в Рамаяні і Махабхараті, відбувалися в період між 1000 і 700 р. до н. е. [254, 13-15].
Махабхарата є найдовшою поемою в світі, її основні події розгортаються навколо битви біля Курукшетре між спорідненими сім’ями Кауравів (сто синів Дхрітраштри) і Пандавів (п’ятеро синів Панду) за престол в родючому царстві Куру (на північ від сучасного Делі). Каурави в цій поемі змальовані як нечесні змовники, і Пандави оголошують їм війну. Битва на рівнині біля Курукшет- ри тривала 18 днів і завершилася повною поразкою Кауравів.
Пандави після своєї перемоги володарювали довго, у мирі і благополуччі, а потім висунули на престол онука одного з братів і пішли в Місто Богів, розташоване в Гімалаях [254, 15].Події, описані в Рамаяні, ймовірно, відбувалися дещо пізніше, оскільки їх місце зазначене на схід від Делі. Рама, спадкоємець царя Косала, одружився на принцесі Сіті, але Рамова мачуха зробила так, що Раму і Сіту вигнали з їхнього царства. Сіту під час поневірянь викрадає цар демонів Ланкі (острів Шрі-Ланка, колишній Цейлон) Раван. Рама зібрав армію і удався по допомогу царя мавп Ханумана. Рама і Равана зіткнулися в жорстокому двобої, в якому цар демонів зазнав поразки, а Сіта була врятована. Рама знову стає царем в Косалі, і його правління було благополучним, тривалим і справедливим. Битви змальовані також в інших давньоіндійських джерелах: як між арійськими племенами, так і між арійцями і корінним населенням. Вороги арійців з числа автохтонів зображені як «пані» і «даси». Пані викрадали в арійців худобу і поклонялися дивним богам. Боротьба з «дасами» (пізніше це слово почало означати «раб») була тривалішою, оскільки вони вели осіле життя. Даси уявлялися істотами нижчого походження через темний колір шкіри і пласкі, невиразні обличчя. Серед місцевого населення Індостану був розвинений культ змій. Змії асоціювалися у індоаріїв, як і в інших індоєвропейців, зі злом. Але вони уявлялися і наділеними владою. Можливо, таке уявлення зміцнилося в аріїв Індії в результаті конфліктів з місцевими могутніми племенами Нагів, які боготворили змій [254, 16-17].