<<
>>

Легендарна династія Кейянідів

Кейяніди — це легендарна династія царів Ірану, найменування якої походить від назви жрецького стану — каві («поет-жрець»). Число старших Кейянідів коли­вається від трьох (Кай Кубад, Каві Усан і Кай Хусрою) до восьми царів.

Засновник династії — Кай Кубад, за «Шахнаме», був покликаний на порожній після смерті Гаршаспа-Керсаспа престол богатирем Рустамом, який розшукав Кай Кубада біля гори Албурз (Ельбурс). За його царювання після розгрому туранського війська Афрасіаба і встановлення кордону між Іраном і Тураном по Джайхуну (Амудар’ї) ненадовго відновлюється мир. Кай Кавус був другим царем з династії Кейянідів (авест. Каві Усан). Він був богоборцем і будував за допомогою демонів фантастичні палаци на горі Албурз, намагався, спокушений дияволом Іблісом, піднятися на небо, використовуючи орлів, але орли скинули Кай Кавуса над рікою Амуль у ліс, де його і знайшли вельможі. За «Шахнаме», Кай Кавус правив 150 років, і, бажаю­чи знищити зло, він вирушає у похід проти царства девів у Мазендеран, але, осліп­лений, потрапляє разом зі своїм почтом у полон до Білого дева. Кай Кавус кличе на допомогу богатиря Рустама, який звільняє його і повертає йому зір за допомогою печінки дева. Проте Кай Кавус знову потрапляє в біду: закохавшись у підступну дочку хамаваранського (Ємен, центральна або північна Аравія) царя красуню Су- дабу, він вирушає в похід на царя і знову потрапляє у полон, з якого його знову виручає Рустам. Третім царем династії Кейянідів був Кай Хусроу — уособлення справедливого правителя [74, II, 610].

Кай Хусроу, за «Шахнаме», народився від туранки Фарангіс, яка походить з роду Заххака (дракона Ажи-Дахака), і Сіявуша — сина Кай Кавуса. Афрасіаб, туранський цар, доручає убити дитину, але того рятують пастухи, у яких він вихо­вується і виростає богатирем. Іранські богатирі, які шукали Кай Хусроу впродовж семи років, знаходять його і разом з матір’ю переправляють через ріку Джай- хун (Амудар’ю) до діда Кай Кавуса, а той передає онуку свій престол.

Кай Хусроу правив Іраном 60 років. Разом з Рустамом він виступає проти тиранського царя Афрасіаба, щоб помститися за безневинно убитого батька Сіявуша. У вирішаль­ній битві іранці убивають Афрасіаба і його сина Шиду. За царювання Кай Хусроу настають тиша і благополуччя. Кай Хусроу звільняє з полону іншого сина Афрасіа­ба — Джахна і вручає йому Туран. Однак Кай Хусроу стурбований: він знає, що в його жилах тече не тільки шляхетна кров служителів Ормузда, а й кров послідов­ників Ахримана, і він побоюється, чи не здолає в ньому зле начало його добру сутність. Він просить Ормузда забрати його до себе, і це прохання було почуте. Кай Хусроу передає царство своєму родичу Лухраспу, а сам віддаляється в гори і зникає у перших променях Сонця. Богатирі відправляються на пошуки зниклого Кай Хусроу, однак сніжна буря неймовірної сили заносить їх, і більшість з богати­рів зникає навіки, як зник і Кай Хусроу [74, I, 611].

До молодших Кейянідів зараховували Аурватасна (Лухрасп, що успадкову­вав престол від Кай Хусроу) і Каві Віштаспа (зрідка два його брати — Спентодата і Зарер-Зариварай). Віштаспа (пізніше — Іуштапс) є одним з головних діючих осіб системи зороастризму. Він виступає праведним вінценосцем, який прийняв вчен­ня пророка Заратуштри, що забезпечили йому притулок і заступництво. Віштас- па — ідеальний прототип земних володарів, що проголосив зороастризм держав­ною релігією Ірану. Саме він, за переказом, велів Заратуштрі записати Авесту (1200 глав) спеціальним релігійним шрифтом на золотих дощечках і помістити її в храм вогню. За «Шахнаме», Віштасп-Гуштапс — син іранського царя Лухраспа. Батько не бажає поступатися йому троном, і Гуштапс вирушає в Рум (Візантію), де в ньо­го закохується дочка кесаря Кітаюн. Кесар зрікається дочки, і закохані ховають­ся від його гніву в одного з румійських вельмож. Однак Гуштапс своїми подвигами (убивством потворного вовка та ін.) домагається милості кесаря, і той віддає йому в дружини трьох своїх дочок, у тому числі й Кітаюн.

Після перемоги Гуштапса над су­противником Рума-Візантії хадарським каганом Ільясом, кесар замишляє за допомо­гою Гуштапса заволодіти Іраном, але Лухрасп добровільно поступається престолом Гуштапсу. Ставши царем, Гуштапс починає побоюватися домагань на трон свого сина Ісфандіяра і підступно знищує його руками Рустама [74, I, 239, 341-342].

Ісфандіяр — також герой, він борець за утвердження віри Заратуштри (історично — представник бактрійської династії, що утвердила зороастризм в останні століття до н. е.). У «Шахнаме» Ісфандіяр є головним проводирем іран­ців проти туранців, що напали на Іран. Після того як туранці вбили іранського воєначальника Зарера, Ісфандіяр виступає месником за його смерть. Зарер (або Зариварай) — це богатир, брат Гуштапса. Таким чином, головним заняттям Кей- янідів були війни з ворожими племенами туранців, очолюваних Афрасіабом. Молодшим Кейянідам приписується до того ж насадження в усьому світі релігії зороастризму. У пізній Авесті вони зображені борцями проти сил зла і хаосу. Місце правління династії Кейянідів указується по-різному: в Авесті — це околиці міфіч­них водойм або міфічних гір, мусульманські джерела називають Балх (у давнину столиця Бактрії), інші пов’язують Кейянідів із правителями Нововавилонського царства (кінець УІІ-УІ ст. до н. е.). В іранських, зокрема, зороастрійських джере­лах, збереглося двоїсте ставлення до Кейянідів — великих царів Ірану, що, однак, своєю могутністю зобов’язані майже винятково закоренілому язичникові, а зго­дом і ворогові зороастризму Рустаму [74, І, 461, 574-575, 633].

Династії Пішдадідів та Кейянідів наведені в табл. 18.

Таблиця 18

ЛЕГЕНДАРНІ ДИНАСТІЇ ПІШДАДІДІВ ТА КЕЙЯНІДІВ

Династія Пішдадідів (за «Шахнаме») Династія Кейянідів (ймовірне місце правління династії Балх — столиця Бактрії, час — УІІ-УІ ст. до н. е.)
1. Каюмарс (Гайомарт), титан,

що вивів людей з печер у будинки, правив перші 30 років

2. Хушанг

3. Тахмурас

4. Джамшид

5. Заххак

6. Фарідун (Траетаона)

7. Манугехр

8. Навзар

9. Зутахмасп — Зав

10. Гаршасп (Керсаспа)

Молодші Старші

кейяніди кейяніди

1. Кай Кубад, встановив кордон між Іраном та Тураном по Амудар'ї

2. Кай Кавус, богоборець, правив 150 років

3. Кай Хусроу — уособлення справедливого правителя, правив 60 років

- 4. Мухрасп — родич Кай Хусроу, якому останній ще при житті передав свій престол

5. Каві Віштаспа — син Мухраспа, прийняв вчення від Заратуштри і проголосив його державною релігією Ірану

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Легендарна династія Кейянідів: