Ланка.

Початок розповсюдження буддизму на Ланці вчені датують ІІІ ст. до н. е. Свідченням цього є подарунок буддистській сангсі острова печер. У Діпавамсі та Махавамсі давні ланкійці неодноразово звертаються до архаїчних культурних уявлень, які дають можливість простежити процес поступового поширення впливу буддизму, його імплементації у соціокультурні тканини тогочасного ланкійського суспільства у контексті традиційних культурних взаємозв’язків з Індією:

• ланкійський цар Віджая відправляє посла за своїм спадкоємцем у місто Сіхапуру (Західна Індія);

• ланкійський цар Пандувасудева укладає шлюб з принцесою із роду Сак’їв, яка прибула на Ланку з Індії;

• ланкійський цар Деванампіятісса в добу, яка безпосередньо передує місії Махінди, відправляє посольство до двору Ашоки з дарами на честь своєї абхісеки, приймає посольство від Ашоки з дарами у відповідь, після чого проводить повторну абхісеку, що робить його статус ще більш священним¹.

У період раннього Середньовіччя позиції буддизму на Ланці неухильно продовжували зміцнюватися. Вище духовенство тут не лише визначало напрями діяльності сингальських правителів, а й приводило до влади своїх висуванців — вихідців із сангхи. Буддистськими монахами до вступу на престол були Маханама (406—428рр.), Дхатусена (455—473 рр.), Сілакала (518—531 рр.). Починаючи з сина Махасени, Сірімегхавани, майже всі правителі Ланки надавали покровительство буддистському монастирю Махавіхара, шукаючи його підтримки. Державна політика спрямовувалася на примирення ворогуючих буддистських центрів держави та відновлення єдності громади. Правління усіх володарів держави (Моггалан І, Кумарадхатусена, Аггабодха І, Сіламегхаванни, Моггалани ІІ, Віджаябаху І) пов’язувалося з прагненнями реформувати сангху. Ці реформи були спрямовані або на об’єднання монашеських братств, або на очищення громади від єретичних учень.

Однак, попри всі зусилля сингальських правителів, сангха продовжувала залишатися подрібленою, з неї виділялися усе нові школи та секти, переважно махаяністського напряму. У VII ст. знову відбувається розквіт секти ветульявадинів. У ІХ ст. на Ланку з Індії проникає езотерично-буддистська секта ваджрапарвата та тантристська секта нілапатадаршана. Махаяністські секти користувалися покровительством окремих сингальських правителів. Сілакала був ревним прихильником ветульявади, а Сена І — езотеричного буддизму. Деякі правителі надавали підтримку різним реформаторським рухам усередині сангхи^{[691] [692].}

Починаючи з Vili ст. на Ланку посилюється вплив сусідньої Індії. Її правителі організовували напади на острів, а в 1015 р. його північну частину захопила імперія Чола. Панування цієї імперії тривало до 1072—1075 рр., аж до визволення Віджаябаху

І. У період панування Чолів починається зростання впливу індуїзму (особливо культу Шиви та його шакті Уми та Парваті), спорудження девалі. Однак і за правління тамільських володарів сангха не зазнавала переслідувань. Численні епіграфічні дані свідчать про багаті піднесення цих правителів різним буддистським монастирям, а в дарчому написі царя Куда Парінди (V ст.) його названо буддхадаса (слуга, раб Будди). Окремі представники тамільської знаті, які обіймали вищі посади при дворі, були буддистами. Про це свідчать тамільські написи ІХ—Х ст., які фіксують акти дарувань земель чи піднесення дарунків буддистським монастирям від осіб тамільського походження. У ході військових дій чимало монастирів та віхари, які слугували опорними пунктами сингальських військ у боротьбі з пануванням Чола, сильно постраждали і були спустошені відступаючими тамільськими військами. Дослідники схиляються до того, що це було не актом релігійної політики Чола, а диктувалося військово- стратегічною ситуацією. Після звільнення країни Віджаябаху І відновив пограбовані монастирські господарства і оновив склад буддистської сангхи, але розв’язати доктринальні розбіжності усередині сангхи йому так і не вдалося.

Зміцненню позицій церкви сприяли і земельні надання держави. Найпоширенішою їхньою формою у VII—Х ст. була дівела. Отримавши її, монастирі не були спадковими володарями і могли бути позбавлені права володіння^[693].

Після смерті Віджаябаху І починається процес роздрібленості. Три області, з яких традиційно складалася сингальська держава — Раджарата, Майарата (Даккхінадеса) та Рухуна стали управлятися незалежними правителями, кожний з яких претендував на домінування на острові. Влада царів Полоннаруви Джаябаху І, Вікрамабаху І, Гаджабаху ІІ була наомінальною та поширювалася лише на Раджарату. З 1140 р. з приходом до влади Даккхінадеса Паракрамабаху починається період його посилення. Було проведено реформу адміністративної системи князівства, яку очолили дві посадові особи, що мали рівні повноваження — сенапаті (управитель військового відомства) та верховний чиновник у цивільних справах. Захопивши Рухуну, де зберігалися атрибути верховної влади сингальських царів (зуб та ключиця Будди), Паракрамабаху в 1153 р. вінчався на царство у Полоннаруві. Період його правління у Полоннаруві (1153— 1180 рр.) характеризується найвищим розквітом сингальської держави. Було встановлено централізовану систему управління островом, яка передбачала пряме підпорядкування центру всіх адміністративно-територіальних одиниць, які створили на місці колишніх Раджарати, Майарати та Рухуни. Паракрамабаху провів реформу буддистської громади. Він розпустив ворогуючі між собою монашеські браства та створив єдину сангху. Остання складалася з монахів, які знову пройшли обряд посвяти і були покликані суворо дотримуватися єдиного для усіх категорій духовенства дисциплінарного статуту. Ці заходи хоча й не усунули доктринальних розбіжностей усередині сангхи, але сприяли посиленню могутності буддистської громади острова^[694].

Висновки. Формування середньовічних індійських держав супроводжувалося загальним розвитком системи релігійно- ідеологічних уявлень індійського суспільства. Державна політика Кушанської імперії носила ритуально-релігійний характер. У своїй діяльності кушанські правителі намагалися опертися на традиційні релігійні культи, які існували в підкорених землях. Наслідком системної державної політики слід розглядати зміцнення позицій буддизму в добу Кушан. Зі зміною правлячих династій змінюється і політика у релігійній сфері. Вже за Гуптів було відновлено панування індуїзму, з династією Чолів пов’язують розвиток брахманізму. З початком арабського просування в Індію на завойованих землях як державна релігія утверджується іслам.

Проникнення та розвиток буддизму на Ланці, готувалися загальним культурно-ідеологічним розвитком комплексу уявлень острова. Не випадково добуддистька архаїка була інтегрована та забезпечила поступальний характер трансформації духовної сфери ланкійців. Ця трансформація була особливо гострою у період соціальних дихотомій та гострої боротьби за ресурси. Тісний союз держави та сангхи уможливив контроль держави за духовним розвитком острова і дав можливість забезпечити внутрішньополітичну стабільність Ланки, гарантувавши лояльність правлячій династії з боку верхівки сангхи. Церква перетворилася на суб’єкт вироблення та реалізації державної політики, привнісши у державну політику систему морально-світоглядних цінностей буддизму.

Список рекомендованої літератури

1. АшрафянК. З. Дели: история и культура / К. З. Ашрафян.

— М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1987. — 263 с.

2. Бузург ибн Шахрияр. Чудеса Индии [Пер. с араб. Р Л. Эрлих; Под ред. И. Ю. Крачковского] / Бузург ибн Шахрияр. — М.: Изд-во вост. лит., 1959. — 133 с.

3. Гусева Н. Р. Раджахстанцы. Народ и проблемы / Н. Р. Гусева. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1989. - 230 с.

4. Елканидзе М. М. Проблема распространения буддизма на Ланке / М. М. Елканидзе // Буддизм: история и культура: Сб. ст. [Ред. кол.: В. В. Вертоградова (отв. ред.) и др.]. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1989. — С. 104—118.

5. Массон В. М. Культурогенез Древней Центральной Азии / В. М. Массон. — СПб.: Филол. ф-т СПбГУ; Изд- во СПбГУ, 2006. — 384 с.

6. Рабовладельческое и феодальное право стран Азии и Африки: Учеб. пособие [Под общ. ред. А. И. Рогожина, Н. Н. Страхова]. — Х.: Изд-во при ХГУ Изд. обьединения „Вища школа”, 1981. — 216 с.

Питання для самоконтролю

1. Визначте основні напрями релігійної політики Кушанської держави.

2. Схарактеризуйте основні етапи проникнення ісламу в Індію.

3. Назвіть основні характерні риси релігійного розвитку Ланки.

4. Яким релігійним громадам ланкійська влада надавала допомогу і у якій формі?

Теми рефератів

1. Релігійна політика Кушанської держави.

2. Релігійний розвиток Ланки.