Крах держави Ахеменідів
Описані в Біблії події і вчинене іудеями масове знищення персів стали початком кінця великої імперії, створеної персами в Ірані. Загравання правлячого царського дому з іудеями почалося давно, чому, можливо, сприяло походження Ахеменідів з Анчана, куди були переселені ізраїльтяни ще наприкінці VIII ст.
до н. е. Були вони розселені з 715 р. до н. е. і в Мідії, що стала осердям і підмурком Перської імперії. У другій половині VI ст. до н. е. Персія наповнилася другою хвилею переселення іудеїв з Вавилонії, куди їх переселив після руйнування Єрусалима вавилонський цар Навуходоносор II.Примітно, що Кир II, засновник Ахеменідської держави, відразу після захоплення ним Вавилона (не без допомоги зрадницької поведінки іудеїв), дозволив заново відбудувати Єрусалим, звільнивши його при цьому від загальнодержавних податей і повинностей. Всім іудеям було дозволено повернутися в Палестину. Тут правлячі іудейські роди мали скласти привілейовану рабовласницьку громаду за типом вавилонських храмових міст. Як і у вавилонських містах, особливий культ місцевого божества (Яхве) відокремлював у релігійно-ідеологічному відношенні членів єрусалимської громади від оточуючих, вірування яких були іншими. Ця штучна ізоляція ще більше посилилася в результаті оформлення у ст. до н. е. основних догматів релігії іудаїзму, а введені додатково різні релігійні заборони ще більше ускладнили спілкування між іудеями та навколишнім світом [38, 116].
По суті, у руслі іудаїзму була вироблена расово-релігійна доктрина, що виховує у її носіїв ненависницькі й агресивні устремління проти всіх народів і релігій світу. Саме до періоду формування зазначеної доктрини належать, за біблійними текстами, події іранського геноциду, влаштованого іудеями в Персії, що їх прихистила, у V ст. до н. е. Після цих подій у державі Ахеменідів настає смуга чергових один за одним правителів (Артаксеркс, Ксеркс II, Согдіан, Дарій II) і придушення різних повстань.
При дворі в цей час плетуться нескінченні інтриги, у яких центральну роль відіграє всемогутня і підступна цариця Парисатида (дружина Дарія II), а в провінціях починається цілий ланцюг заколотів. Повстає брат царя Арсид, підтриманий Ар- тифієм, сином Багабухші. У Лідії повстає дядько царя — сатрап Піссуфі. У 407 р. до н. е. правителем усіх малоазійських сатрапій призначається один із синів царя — Кир, прозваний «Киром Молодшим». У 405 р. до н. е. Дарій IIпомирає, а престол посідає його син і брат Кира Молодшого — Артаксеркс II. Кир Молодший вирішує відібрати у брата престол і вступає для цього в союз зі спартанцями, які після перемоги в 404 р. до н. е. над Афінським морським союзом у Пелопоннеській війні були тепер головною силою у Греції. Однак у 401 р. до н. е. греко-перське військо Кира Молодшого на підступах до Вавилона зазнало поразки, а сам він загинув. Війна персів із греками тривала ще кілька років, але до моменту смерті Артаксеркса II, у 358 р. до н. е., Ахе- менідська держава вже виявляє всі ознаки руйнування й занепаду. Артаксеркс III Ох, який замінив його, протягом усього свого царювання (358-338 р. до н. е.) вів затяту боротьбу з непокірними сатрапами і повстанськими племенами. Артаксеркса III убив його наближений — глава придворної кліки євнух Багой [38, 100—104].
На трон був посаджений Оарс (давн.-перс. Варша), який сприяв, за переказами, змові, що спричинила загибель македонського царя Філіппа (батька Александра Македонського), котрого перси вважали одним зі своїх найважливіших можливих супротивників (незадовго до своєї смерті Філіпп зумів підкорити майже всю Грецію пануванню Македонії). У 336 р. до н. е. Оарс був убитий разом з усією своєю родиною. Престол посів Кодоманн, син Арсама, представник однієї з бічних ліній дому Ахеменідів, що прийняв тронне ім’я Дарія III (336-330 р. до н. е.). За нього і сталася загибель Ахеменідської держави під ударами військ Александра Македонського [57, 104-105].