«Книга Есфірі»: іудеї в Персії
З ім’ям Артаксеркса (462-424 рр. до н. е.) пов’язана біблійна «Книга Есфірі», у якій розповідається про винищення перськими іудеями більш як 75 тисяч підданих держави Ахеменідів (деякі тлумачі Біблії бачать під ім’ям Артаксеркса I його батька — Ксеркса I, що правив у 486-465 рр.
до н. е.) [99, III, 414-416]. Іудеї потрапили в Персію, як спостережено, ще наприкінці VIII ст. до н. е. (приблизно в 715 р.) внаслідок ліквідації Ізраїльського царства ассирійським царем Саргоном II і виселення ізраїльтян у Мідію й Елам, територія яких і стала осердям перської держави Ахеменідів. Друга хвиля переселення іудеїв пов’язана з ліквідацією Іудейського царства в 586 р. до н. е. вавилонським царем Навуходоносором II, який також переселив єврейське населення в області своєї держави. При захопленні Киром II у 538 р. до н. е. Вавилонії розселені там іудеї поширювалися і далі по всіх областях Перської держави. Біблійна книга Есфірі розповідає про Мордехая — іудея, якому шляхом доносів та інтриг удалося втертися в довіру до перського царя «Артаксеркса великого». Не виключено, що завдяки цим інтригам (серед євнухів царського гарему також були іудеї) вдалося змістити «царицю Астін», на місце якої іудей Мордехай через іудеїв-євнухів влаштував дочку свого дядька (тобто свою двоюрідну сестру) Есфір. Найбільшою довірою Артаксеркса в цей час користувався якийсь Аман (можливо, мідянин), що за своїм становищем вважався «другим після царя» (на зразок «першого візира»). Саме між цим Аманом і Мордехаєм розгорілася боротьба за вплив на перського царя. Мордехаєві активно допомагала його родичка Есфір, що приховала від Артаксеркса своє єврейське походження [99, III, 416-422].Аман, з огляду на викладене, боровся не просто з Мордехаєм, одним з іудейських ватажків, а з іудейством загалом. Наприклад, він говорить Артаксерксу: «є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їхні відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх».
У результаті з’являється антиіудейський указ Артаксеркса, в якому, зокрема, йшлося про те, «що в усіх племенах всесвіту замішався один ворожий народ, який за законами своїми протистоїть усякому народу, постійно зневажає царські веління, щоб не впоряджувалось бездоганно чинене нами співкерівництво». Отже, «довідавшись, що тільки один цей народ завжди опирається будь-якій людині, веде спосіб життя, далекий від законів, і, опираючись нашим діям, чинить найбільші злодіяння, щоб царство наше не до- сягло добробуту», Артаксеркс велів «повністю винищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади», іудеїв, «щоб ці і колись, і тепер ворожі люди, були в один день насильно кинуті в пекло, не перешкоджали нам у майбутньому проводити життя мирно і безтурботно до кінця» [99, III, 422-423].Довідавшись про указ Артаксеркса, Мордехай «волав із криком великим», а разом з ним і в усіх іудеїв був «плач і крик». Мордехай дав указівку Есфірі скасувати цей указ через вплив на царя. Однак Артаксеркс не торкався Есфірі «от уже тридцять днів» (що вказує, очевидно, на втрату нею ролі головної наложниці гарему). Тоді вона йде на хитрість: з’являється перед царем і зомліває. При цьому вона говорить Артаксерксу: «Я бачила в тобі, пане, ніби Ангела Божого, і завмерло серце моє від страху перед славою твоєю, тому що чудовий ти, пане, і обличчя твоє сповнене благодаті» і цар знітився, і усі слуги його втішали її». Водночас, молячись напередодні своєму богові Єгові, якого вона називає «цар богів і володар всякого начальства» (тобто передбачається, що є й інші, крім Єгови, боги), Есфір говорить: «Ти бачиш все і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую ложа необрізаних і всякого іноплемінника». Далі Есфір, продовжуючи інтриги, підготувала звинувачення Амана в її зґвалтуванні, за що Артаксеркс наказав повісити кривдника [99, III, 423-433].
Але і цього було мало Мордехаєві й Есфірі. Вони скористалися царською печаткою і склали від імені Артаксеркса указ в усі області Перської держави, відповідно до якого пропонувалося всім іудеям, «що знаходилися в усякому місті, зібратися і стати на захист життя свого, винищити, убити і погубити всіх сильних у народі й в області, хто у ворожнечі з ними, дітей, дружин і маєток їхній розграбувати».
В один день по всіх областях держави Артаксеркса, 13 числа місяця Адара (число 13 є числом диявола, оскільки іудеї вважають, що 364 (3+ 6 + 4 = 13) дні в році належать сатані й лише один день — Богові) було винищено 75 тисяч людей. Крім того, у Сузах — одному з престольних міст Перської імперії — було вбито 13 числа500 осіб і 14-го — ще 300 осіб, включаючи 10 синів Амана і, ймовірно, його дружину Зерешу. «І били іудеї усіх ворогів своїх, побиваючи мечем, умертвляючи і винищуючи, і чинили з ворогами своїми по своїй волі і ніхто не міг встояти перед обличчям їх, тому що страх перед ними напав на всі народи. І всі князі в областях і сатрапи підтримували іудеїв, тому що напав на них страх перед Мордехаєм. Тому що великим був Мордехай у домі царя, і слава про нього ходила по всіх областях, тому що ця людина, Мордехай, піднімався вище і вище». Внаслідок цього грандіозного геноциду перських підданих «багато хто з народів країни зробилися іудеями, тому що напав на них страх перед іудеями» [99, III, 433-438].
Усе майно будинку Амана перейшло тепер до Есфірі, Мордехай став замість Амана «другим після царя», а день масового знищення персів 13-го Адара (припадає на кінець лютого — початок березня) весело святкується відтоді усіма іудеями. Називається це іудейське свято «пурим» (означає «жереб»), або «день Мордехая». У цей день іудеї п’ють багато спиртного й обмінюються подарунками, головним з яких є особливої (трикутної) форми макові коржики (так звані вуха Амана) [99, III, 441].