Козел — символ громовержців, родючості та нижнього світу
^Міфологічні уявлення про Козла підкреслюють насамперед його виняткову сексуальність і плідність [90, І, 663]. Звідси його зв’язок з божествами, що уособлюють ці якості, — литовським Перкунасом, слов’янським Перуном, скандинавським Тором — аж до громовержця у так званому основному індоєвропейському міфі, а також з божествами, так чи інакше пов’язаними з родючістю, зокрема, з буйною рослинністю — Пушаном в індійців, Пушкайтсом у пруссів, Паном у греків (імена Пана, Перуна, Пушкайтса, Пушана, ймовірно, сягають загального індоєвропейського кореня pus — «розцвітати, робити родючим»).
Аспект родючості підкреслюється також ритуальною сферою: жертвопринесення козла козлоногому, козлорогому і козлобородому Панові, що перегукується з мотивом перетворення Діоніса на Козла, до почту якого входить Пан. «Козлині» обряди порівнюються також з образами давніх передньоазійських божеств родючості (на кшталт хет-ського Телепінуса). У деяких традиціях ритуали родючості передбачали співжиття жінки з Козлом. Козел часто протиставляється Агнцеві (Баранові) й пов'язується з нижнім світом [90, І, 663].
Міфоритуальна історія Козла поглиблюється із залученням матеріалів палеолітичного живопису, а також встановленням зв'язку Козла з іншими божествами — грецькими Герою, Діонісом, Афродітою; індійськими Агні, Варуною, Індрою; месопотамськими Мардуком, Таммузом, Нінгірсою, Ейя (Енкі) та ін. Простежується зв'язок Козла з божествами грозовиці: у греків існували уявлення про Козла як символ хмари, що ховає блискавки Зевса; відомий індоєвропейський образ Козла як зооморфний символ блискавки та грому. Образ Козла пов'язується також з астрономічною і тимчасовою символікою: Козеріг як один зі знаків Зодіаку; назва місяця, пов'язаного з Козлом у китайському і деяких інших календарях; Козел як мінойський бог року, що закінчується, на відміну від Барана як бога року, що настає (тобто опозиція Козла й Барана). Давні греки щорічно на Акрополі в жертву Афіні приносили козла [90, І, 664].
* * *
Ліфоритуальний образ Козла, як випливає з вищенаведеного, є одним з основних символів громовержців, родючості та нижнього світу. Помітний його зв'язок з такими водно-хтонічними божествами, як Енкі й Діоніс, а також з Мардуком (сином Енкі) і Паном (супутником Діоніса). Козла приносили в жертву грецьким Афіні та Афродіті, які, на думку деяких авторів, ототожнювалися з планетою Венерою, як і шумеро-аккадська Інанна-Іштар (останню, крім Козла, символізували ще й образи Змії та Бика) [27, 190]. Ізраїльтяни також приносили в жертву козлів своєму богові Єгові (Яхві) й Азазелю, що уособлював сатану [21, 22].
Архаїчні божества-тотеми «лунарного» ряду співвідносилися або протистояли в давній релігії і магії солярним божествам, що мали переважно вогненну природу. Проте функції і природа солярних і лунарних божеств часто стають «взаємопроникаючими», тому їх поділ багато в чому умовний.