Космографія джайнізму

Всесвіт у джайнізмі ділиться на світ і нескінченно більший не-світ, в якому не­має нічого, окрім простору — акаші, і який недоступний для сприйняття і проник­нення. Світ відокремлений від не-світу тришаровою безоднею з густої води, густого вітру і тонкого вітру.

Мешканці світу діляться на рослини, нижчих тварин, вищих тварин, людей, мешканців пекла і божеств. Їм протистояли сіддхи (давньоінд. «здійснений»), які вже в індуїстській релігії уявлялися напівбожественними істотами, що мешкають у повітряному просторі — Антарікші і відрізняються чистотою і святістю. За Пу- ранами кількість сіддх доходить до 88 тис. і їм притаманні вісім надприродних властивостей: ставати нескінченно малими або великими, гранично легкими або важкими, миттєво переміщатися в будь-яку точку простору, досягати бажаного силою думки, підпорядковувати своїй волі предмети і час, а також добиватися верховної влади над світом [139, II, 433-434].

Рис.

Нижчий світ по вертикалі складається з 7 шарів, перший з яких називаєть­ся Ратнапрабха, а інші шість — це величезна кількість пекол, наповнених темря­вою і смородом від гнилі і нечистот. За ранніми уявленнями мешканці пекла були людьми, страждаючими від усіляких тортур, а пізніше вони виділилися в нижчий ранг тілесного переродження і описуються як відштовхуючі істоти чорного кольо­ру, схожі на обскубаних птахів, безстатеві, з поганим запахом, викликають біль при дотику, живуть в постійному страху взаємного переслідування, оскільки вони одночасно і жертви і кати: їх огидність збільшується пропорційно глибині шару [139, I, 369].

У середньому світі, в його центрі, лежить круглий континент Джамбудвіпа, навколо якого концентричними колами розмістилися незліченні океани й інші континенти. В центрі континенту Джамбудвіпи підноситься світова гора Мандара (у пізніх текстах — Меру). Це центр світу заввишки в 100 тис. йоджанів (йоджан дорівнює близько 4 або 11-14 км), з яких 1 тис. йде під поверхню землі і 99 тис. підносяться над землею, а діаметр основи світової гори становить 10 тис. йод­жанів. Складається світова гора із золота, срібла, кришталю і подібних до них матеріалів. Біля підніжжя гори і по її схилах розташовані три райські гаї (Бхадра- шала, Нандана і Сауманаса). У кожному з них по чотири головні сторони світу стоять храми, а по проміжних розташовані по чотири лотосових ставки. В Нандані і Сауманасі серед ставків стоять палаци, які належать джайнським божествам Ша- крі та Ішані. В гаю на вершині Мандари — Пандаці, замість палаців — чотири скелі, названі «скелями присвячення», на яких стоять трони і відбувається посвячення північного і південного тіртханкарів [139, I, 369].

Материк Джамбудвіпа має в діаметрі 100 тис. йоджан і розділений впоперек із заходу на схід 6 гірськими ланцюгами на 7 земель: крайня на півдні Бхарата (або Бхаратаварша), крайня на півночі Єравайя (або Айравата), центральну смугу займає земля Махавідеха, на південь від якої лежать землі Харіварш.а.

Уттаракуру, де росте калпаврикша («дерево, яке виконує бажання») Джамбу, що має по 8 йоджан заввишки і завширшки, і країну Девакуру зі своєю калпаврик- шею, — Шалмалі. Континент Джамбудвіпи оточений діамантовою стіною заввиш­ки 8 йоджан, а за нею містяться грати з коштовних каменів. У стіні і гратах є чет­веро воріт, орієнтованих по сторонах світу [139, I, 370]. Схематично континент Джамбудвіпа зображено на рис. 100.

Джамбудвіпу огортає океан Лаванода, в якому є 4 ланцюги островів, Ан- тарадвіпа, а також острови, які належать місяцям, сонцям і божеству океану Ла­ванода — Суштхіті. Далі йде континент Дхатакікханда: на півночі і півдні гірські ланцюги ділять його навпіл, і кожна половина повторює будову Джамбудвіпи, а в середині кожної половини є своя Махавідеха зі своєю горою Мандара (Меру) — копією центральної Мандари, але менших розмірів. Далі йде океан Калода і конти­нент Пушкарадвіпа, який розділяється на дві рівні частини круговим гірським лан­цюгом Манушоттара (внутрішня частина континенту Пушкарадвіпи повторює будову континенту Дхатакікханди). Гори Манушоттара — межа світу людей. За нею не живуть ні люди, ні тварини, а тільки божества. Тут небесні тіла стоять не­рухомо і вони вполовину менші, ніж звичайні. Тут немає ділення часу, немає вог­ню, хмар, дощів, грому і блискавок, не ростуть рослини. За горами Манушоттара,

Рис. 100. Схема континенту Джамбудвіпи

що відокремлюють світ людей, містяться далі численні океани і континенти, що в основному повторюють один одного. Крайній континент і океан називаються Сваямбхурамана [139, I, 370].

Вищий світ джайнів складається з 10 (у шветамбарів) або 11 (у дігамбарів) шарів. Ці шари частково або всі (у дігамбарів) діляться на північну і південну поло­вини, що є самостійними небесними царствами. Кожен шар, у свою чергу, поділяєть­ся на нерівне число підшарів, що в сумі утворює 62 або 63 (у дігамбарів) самостій­них небесних рівня. У кожному з цих рівнів є певне число різноманітних за формою жител-палаців (вімана), які розташовуються таким чином, що в центрі міститься круглий індрака-вімана (палац владики), а інші розходяться від нього променями, орієнтовані по сторонах світу, і називаються «рядові» вімана або ж заповнюють простір між ними — «розсипані» вімана. Вищий центральний вімана, розташований у вершині усіченого конуса верхнього світу, має в діаметрі 100 тисяч йоджан і від­повідає за розмірами і формою континенту Джамбудвіпи. Безпосередньо над ним знаходиться Ішатпрагбхара, що має форму розкритої парасольки, яка увінчує світ. Ще однією йоджаною вище світ закінчується, і в останній частині цієї йоджани перебувають сіддхи [139, I, 370].