Космогонічні уявлення
Всесвіт етруски уявляли у вигляді трисхідчастого храму, в якому верхній щабель відповідав небу, середній — земній поверхні, нижній — підземному царству [90, II, 672]. Уявлюваний паралелізм між цими трьома структурами давав змогу за розташуванням світил у верхній — видимій частині — пророкувати долю людського роду, етносу та кожного індивідуума.
Нижня, невидима й недоступна живій людині структура вважалася житлом підземних богів і демонів, царством мертвих. За уявленнями етрусків, середня та нижня структури з’єднувалися ходами у вигляді розламів у земній корі, якими спускалися душі мертвих. Такі розлами у вигляді ями-«вікна» споруджували в кожному етруському місті для принесення жертв підземним богам і душам предків [90, II, 673]. Проходячи крізь цю яму-«вікно», душа потрапляла в океан, заселений морськими тваринами й демонічними істотами — сиренами, а потім опинялася під владою медузи — володарки підземного світу (можливо, такі уявлення про загробний світ пов’язані в етрусків з переказами про легендарну «прабатьківщину», яка в такому разі могла розташовуватися серед морських просторів). Космологічним уявленням відповідала архітектура етруського житла (атрію) з вікном-отвором у стелі, відкритим небожителям і використовуваним для магічних церемоній [178, VI, ч. 1, 145]. Поряд з уявленням про вертикальний поділ світу існувало уявлення і про горизонтальний поділ на чотири сторони світу: при цьому в західній частині мешкали злі боги і демони, у східній (тобто в бік Малої Азії і Балкан) — добрі [90, II, 673].Особливо поважали етруски жерців-гарусників, які пророкували майбутнє за нутрощами тварин, польотом птахів і за спостереженнями за блискавками. Подібні гадання по печінці тварин проводились у Вавилоні та країнах Малої Азії. Зображення печінки археологи знайшли в Етрурії, що свідчить або про тісні зв’язки етрусків з народами Східного Середземномор’я, або про їх східне походження.
Очевидну тотожність з релігійними уявленнями народів Сходу має і заупокійний культ етрусків. Вони вірили, що після смерті людина продовжує жити в іншому світі, тому прагнули забезпечити покійного всім необхідним. Знать будувала для себе схожі на палаци склепи, створення яких потребувало величезних матеріальних і трудових витрат. Нічого подібного не було ні у Давній Греції, ні в Стародавньому Римі, зате дуже нагадує гробниці Єгипту й інших країн Близького Сходу [178, I, 153-154].
До космологічної системи етрусків належали їхні оригінальні уявлення про час, котрі знайшли своє відображення в календарі. У священних книгах етрусків містилося вчення про віки, про те, «скільки етруски прожили років, коли закінчувався один вік і починався наступний, а також яким віком завершиться існування етруського народу». До того ж вік в етруському розумінні не обов’язково тривав століття: були віки по 119 років, по 123 роки, були й менше 100 років. Тривалість віку визначалася в кожному з етруських міст за тривалістю життя людей, народжених під час заснування міста, й за небесними знаками. Етруському народові було напророчено вісім століть існування (тобто близько 800 років), напевне — з часу їхньої появи в Італії [178, VI, ч. 1, 145].