Конфуціанство
Мудрець, ім'ям якого названа ще одна китайська реліпя, був родом з царства Лу — одного із 140 постійно ворогуючих між собою царств, що утворилися після розколу Китаю в епоху Чжаньго (VI-ПІ ст.
до н. є). Ім’я його китайською мовою звучить як Кун-цзи або Кун-фу-цзи («Мудрець Кун»), що дало початок традиційній європейській вимові Конфуцій (рис. 89). Учні Конфуція записали його висловлювання, узагальнивши їх у книзі «Лунь юй», назву якої перекладають як «Бесіди І міркування». Вона складається переважно з коротких записів розмов Учителя з послідовниками, з лаконічних висловлювань Конфуція і опису важливих епізодів його життя. Вважається також, що Конфуцій склав коментарі до основного розділу знаменитої книги «І цзін» («Книги перемін»), які називаються «Два- надцяп. крил». Книга «І цзін» — єдиний відомий містичний твір архаїчної традиції, частково записаний наприкінці П тис. до н. е., хоча сама тема виникла набагато раніше. Ця книга вважалася ворожильною. бо за її допомогою передбачали розлиття річок і наслідки битв, долю людини і великі події [68. VI, 2, 41. 50].
Рис »9. Конфуцій
Життя Конфуція
Конфуцій походив з аристократичної, але збіднілої родини (за окремими припущеннями — князівського роду); дитиною він втратив батька і виховувався у дуже скрутних умовах (19. І, 67- 63]. Північнокитайське князівство Лу, де народився Конфуцій. постійно зазнавало навал іззовні, а також страждало від боротьби місцевих кланів. Як наслідок це князівство поглинуло царство Чу (де, за переказом, народився Лао-цзи). Конфуцій. намагаючись відновити мир і порядок, вивчав давні книги, ритуали і перекази в пошуках настанов своїм сучасникам. З часом він зрозумів, що нони потребували.моральних принципів, які можна було б застосувати до всіх і в усіх ситуаціях, таких як Справедливість, Чесність і Любов.
Конфуцій вірив, що Небо заповідало дотримуватись цих принципів усім людям, особливо правителю і його Підлеглим, які повинні керувати країною на благо народу (49, II, 4/3-414].Про себе Конфуцій не любив розповідати і свій життєвий шлях описав кількома рядками: «У п'ятнадцять років я спрямував свої помисли на навчання. У тридцять я став самостійним. У сорок — зумів позбутися сумнівів. У п’ятдесят років я пізнав волю Неба. У шістдесят років навчився відрізняти правду від брехні. У сімдесят я почав слухатися бажань мого серця і не порушував Ритуалу« (68, VI, 2. 40]. Загалом біографію великою китайського філософа можна поділяти на три великі періоди (ЗО):
• перший тривав, мабуть, довго (з деяких джерел — до 50-річного віку) — Конфуцій займав низьке соціальне становище, служив на дрібних посадах або зовсім не служив;
• другий — період піднесення Конфуція. Деякий час, найімовірніше років п'ять-шість, засновник всесвітньо відомого вчення перебував у привілейованому становищі, виконуючи придворні обов'язки: потім на знак протесту проти «безпутства верхів» добровільно пішов зі своєї посади і з групою найближчих учнів мандрував китайськими князівствами;
• так почався третій період життя Конфуція, що тривав майже 14 років. Конфуцій повернувся додому в похилому вщі й останні кілька років до смерті прожив у спокої в оточенні учнів.
РОЗВИТОК КОНфуЦІЗНСТВЗ Китайська назва конфуціанства Чжу (що означає - «вчені, грамотні, книжники») свідчить про йою широке інтелектуальне і культурне значення (48. 246]. Конфуціанство стало популярним завдяки його етичній філософії, представниками якої були засновник вчення Конфуцій і його послідовники Мен-цзи (371—289 рр. до н. е.) і Цзюнь- цзи (198 — 238 рр. до н. е.). Фундаментом цієї філософії € успадкована з давнини віра у Володаря-на-небесах. або Небо. «Чань-юнь», одна з «чотирьох книг», що стали основою конфуціанського самовдосконалення за правління південної династії Сучі (1126- 1279 рр. н. е.|. однозначно свідчить про те.
що мудрець, який пізнав справжню прямоту (чжень), зливається з Небом і Землею. Проте основний акцент конфуціанство робить на етичному значенні людських відносин, знаходячи та обгрунтовуючи мораль у божественній трансцендентальності. Основою цього вчення стала концепція гуманності (жень). Для конфуціанця жень — кінцева мета поведінки і самоперевиховання (48. 248].Мен-цзи, розвиваючи вчення Конфуція, намагався показати, як Шлях Небо, божественна сила Космосу, стає людською натурою. В історії конфуціанства Мен-цзи став проповідником і вчителем містицизму. Третій з батьків — засновників конфуціанства. Цзюнь-цзи. прославився насамперед створенням доктрини ритуальної дії (лі). Він геніально показав, як сила правильної ритуальної дії перетворює схильне помилятися людське серце на розум мудреця. Загалом класики конфуціанства (іх тринадцять) вважають за краще визначати проблему духовного зростання термінами емоційної гармонії та психічної рівноваги — гармонії ідеальних пропорцій.
З часом поняття Неба змінилося: раніше під ним розуміли верховне божество (Конфуцій), а згодом змістове наповнення цього поняття коливалося між цим значенням та моральною силою (Мен-цзи) і врешті-решт почало означати Всесвіт (Цзюнь-цзи). Конфуціанський містицизм, особливо у другій його фазі — неоконфуціанстві. дедалі більшою мірою схиляється до пантеїзму', що його запровадив філософ пізнього періоду Чжан-ЦзаЙ (1020- 1077 рр.). У його працях конфуціанська релігійність і містицизм набирають вже явного забарвлення даосизму і буддизму |48, 249—250].
Отже, конфуціанство — це релігійне, філософське й етико-політичне вчення, основою соціального устрою якого с моральне самовдосконалення і дотримаішя норм етикету (або ритуалу «лі»), З II ст. до н. е. і до Сіньхайської революції 1911 - 1913 рр. конфуціанство було офіційною державною ідеологією Китаю (4. 568].