Каситський пантеон
Серед каситських божеств згадуються боги Суріяс — бог Сонця; Убріяс (або Буріяс) — бог бурі, дощу і грому; Дуньяш — «бог, що вручає землю», Шималія — богиня гір та ін. Наголошується також на спорідненості соціально-релігійних термінів у каситів і кутіїв, що вказує на спільність їх етнічного походження.
Кутії і касити, як наголошувалося, споріднені також з лулубеями і еламітами. Серед еламітських божеств збереглися імена Симут (Шимут), Ліла, Хунпан, Темті, Кук та ін. Загалом каситська династія Вавилонії процарювала близько 400 років (з XVI по XII ст. до н. е) і була повалена ассирійцями. Водночас каситські боги Шукамуна, Шималія, Кашшу (від аккад. «касит») вшановувались ще довгий час після падіння каситської династії [37, 127-129].Кашшу був, очевидно, племінним богом — предком каситів (можливо, з Кашшу ототожнювався «бог, що дає землю» — Дуньяш). Можливо, що у Вавилонії богові Кашшу («Каситу») додавалася дружина з ім’ям Кашшиту («Каситка»). Ця богиня мала свій культ в Уруку і ототожнювалася, на думку релігієзнавців, з богинею п’янкого трунку Гештінною (Гештінанною — «виноградною лозою небес», сестрою Думузі-Діоніса). Богиня гірських вершин Шималія (називалася також Шибарру або Шумалія) була, ймовірно, дружиною Шукамуни (або Шуму). Шука- муна — це божество підземного вогню і заступник царської династії. Він ототожнювався з шумеро-аккадськими богами Нергалом (цар підземного світу мертвих, бог смерті і війни, тотемічною твариною якого був лев) і Нуску (бог вогню, символом якого був світильник). Нергал у шумеро-аккадській міфології вважався сином Енліля, а Нуску — його верховним візиром. Шукамуна ототожнювався також з однією з іпостасей вавилонського бога Мардука, який вважався сином Енкі, що вказує вже на синкретизм каситської релігії, яка спочатку розвивалася окремо від Вавилонії, — в Луристані і в навколишніх областях — у давній Аррапсі і в Хузис- тані — давньому Еламі [37, 132-133].
Високовшановуваними каситськими божествами були також Харбе і Шиху, ототожнені з шумеро-аккадським Енлілем, царем богів і богом Землі, і вавилонським Мардуком, верховним богом Вавилонської держави. Ототожнення Харбе з Енлілем і Шиху з Мардуком засноване насамперед на тлумаченні їхніх імен, проте в каситсько-аккадському словнику з Мардуком (або Ададом) ототожнюється божество Шугурра, а Шиху уособлений з богом Місяця. Можливо, що два імені (Харбе і Шиху) належали одному і тому самому божеству. Божество Сонця у ка- ситів називалося Сах або Шуріяш (Суріяс) — останнє слово було, швидше за все, епітетом. Таке ж співвідношення між іменами Хутха і Убріяш (Буріяш) — двома назвами бога дощу і грому, а також між іменами Гідар (можливо, походить від Індри) і Маратташ (Маруташ) — двома назвами божества війни. Бог дощу і грому Буріяш тотожний шумеро-аккадському Ададу, а Маруташ нагадує індійських Марутів — божеств вітру, воїнів Індри і Рудри [37, 133-134].
Як божеств родючості слід розглядати бога Камулла і богиню землі Мірізір, а також бога Дур. Камулла ототожнювався з вавилонським Еа (шумеро-аккадсь- кий Енкі), богом земних вод і мудрості (мабуть, кам’яномогильний «Ніндара, що Розум має»), а Мірізір — з богинею Нінліль (одна з іпостасей Богині-Матері, її дочірня іпостась), яка в шумеро-аккадський період вважалася дружиною Енліля.
Дур, подібно Шугабу, перекладається як Нергал і, можливо, його також потрібно ототожнювати з Шугабом і Шукамуною. Божеством-заступником царського роду, окрім Шукамуни, вважався також Іммірія (ім’я якого нагадує шумеро-аккадського Іма-Адада) [37, 134].
Пантеон каситських божеств і їх можливі відповідності представлені в табл. 4, з якої видно, що боги і богині каситів належали переважно до водно-хтонічного світу. Головним етнічним божеством у каситів був, імовірно, Кашшу (Касит), тотожний, судячи по його дружині, богові підземного світу Думузі-Діонісу, який в касит- ському пантеоні зливається з шумеро-аккадським Нергалом, а останній — з іншим верховним богом каситів — Шукамуном.
Шукамун за своїми функціями відповідає Іммірії, тотожному, вочевидь, шумеро-аккадському Іму-Ададу, багато рис якого перейняв вавилонський Мардук. З цим грозовим божеством співвідносяться також каситські боги Шукамун, Шиху, Хутха-Убріяш, Гідар-Маруташ та ін. З Нергалом — богом підземного світу — ототожнюються, окрім Шукамуна, Дуньяш, Дур та інші божества, пов’язані з землею і родючістю, що більше відповідає не вогненному Нергалу, а водно-рослинному Думузі. З каситським богом родючості Камуллою співвідноситься і аккадсько-вавилонський Еа-Енкі (батько Думузі), що вказує на домінування в каситському пантеоні водно-хтонічної тріади: бога вод, бога підземного світу і бога-громовержця. Всі вони мають і свої жіночі відповідності в тих або інших іпостасях Богині-Матері (насамперед в її земній і підземній подобі).Таблиця 4
КАСИТСЬКИЙ ПАНТЕОН І ЙОГО ВІДПОВІДНОСТІ
| Божество | Функції | Каситські паралелі | Інші відповідності |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кашшу (Касит) | бог-предок | Дуньяш | божества-предки |
| Кашшиту (Каситка) | дружина Кашшу | шум.-аккад. Гештінан- на — сестра Думузі | |
| Шукамун (Шуму) | божество підземного вогню і заступник царської династії | Дур, Іммірія | шум.-аккад. Нергал і Нуску, вавил. Мардук |
| Шималія (Шибарру, Шумалія) | дружина Шукамуни, богиня гірських вершин | інд. Гімалаї | |
| Харбе | бог Землі (?) | Дуньяш (?) | шум.-аккад. Енліль (?) |
| Шиху | бог Місяця (?) | шум.-аккад. | |
| Сах (Суріяс, Шуріяс) | бог Сонця | інд. Сур'я, шум.-аккад. Шамаш | |
| Дуньяш | «бог, що дає землю» | Дур, Шукамун, Кашшу | шум.-аккад. Нергал |
| Дур | божество родючості | Дуньяш, Шукамун | шум.-аккад. Нергал |
| Камулла | бог родючості | шум-аккад. Еа-Енкі | |
| Мірізір | богиня родючості і Землі | шум.-акад. Нінліль |
Закінчення табл. 4
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Іммірія | бог-покровитель царського роду | Шукамун | шум-аккад. Ім-Адад |
| Хутха, Убріяш (Буріяш) | бог дощу і грому | шум.-аккад. Адад, грец. Борей | |
| Гідар, Мараташ (Маруташ) | божество війни | інд. Індра, Марути |
Таким чином, різні імена каситських божеств можна, ймовірно, об’єднати у кілька сакральних персонажів:
• божество підземного світу: Кашшу, Шукамун, Дуньяш, Дур;
• божество вод і родючості: Камулла, Шиху, Харбе;
• божество грози і війни: Іммірія, Хутха, Убріяш, Гідар, Маруташ;
• богиня родючості, землі і підземного світу: Кашшиту, Шумалія, Мірізір;
• бог Сонця: Сах (Суріяс).
Загалом, каситська релігія представляється місячно-грозовою і водно- хтонічною з вираженою матріархальною складовою.