Антропологічний склад давньоазійського населення
Загалом етнічний склад населення від Каспійського моря і Закавказзя до узбережжя Перської затоки з III по початок I тис. до н. е. можна вважати незмінним. Це населення від району озера Урмія (враховуючи окремі етнічні острівці у напрямку до озера Ван) до верхів’їв Діяли було кутійсько-лулубейським (при цьому лулубеї розташовувалися, мабуть, у західніших, а кутії — у східніших районах).
Південно-західні райони — верхів’я Діяли і верхів’я Керхи — займав каситський етнічний елемент. До каситсько-еламської групи належали, ймовірно, і мешканці приморської смуги — каспії. У деяких з районів поблизу озера Урмія (особливо з заходу і півночі), а також у західних долинах Загросу було хуритсько-урартське населення. Приблизне розселення етнічних груп на початку I тис. до н. е. від Закавказзя і Каспію до Перської затоки показано на рис. 11. На початку I тис. до н. е. тут спостерігається поява ще одного, абсолютно нового етномовного елементу — іранського, такого, що прийшов, здогадно, із Середньої Азії [37, 137-139].Найбільш ранні шари культур місцевого населення регіону, що розглядається нами, датується кінцем IV — початком III тис. до н. е. У цей період регіон належав до смуги культур розписної кераміки, що поширилися від Ки-
Рис. 11. Приблизне розселення етнічних груп на початку I тис. до н. е. [37, 139]
таю і Середньої Азії до Сирії і Палестини. Культури цього періоду знаходять свої аналогії в культурах Самарри й Убайду (Сирія і Месопотамія), у культурах Анау I (Середня Азія), у культурах еламських Суз, а також у культурах Кавказу і Закавказзя кінця IV — початку III тис. до н. е., досягаючи ареалу поширення Кукутено-Трипільської культури. У Середній Азії творці розписної кераміки антропологічно належали до середземноморської раси (як і нинішні мешканці Туркменії, Ірану і значної частини Азербайджану). У передгір’ях Загросу, в Ассирії і Месопотамії населення належало переважно до хуритомовного «ас- сироїдного» (або «арменоїдного») типу, подібно до нинішнього населення цих місць (а також Вірменії, Сирії, Палестини і прилеглих районів).
На Іранському нагір’ї прадавнім антропологічним типом був, як і в Середній Азії, тип смуглявого, довгоголового європеоїда — середземноморця. На півдні Ірану, аж до долини річок Каруна і Керхи в його південно-західному кутку (давній Елам), був, імовірно, поширений екваторіальний (негро-австралоїдний) тип, властивий сучасним дравідійським народам [37, 95~98]. Приблизне розселення етнічних груп між Кавказом, Каспієм і Перською затокою у III тис. до н. е. показане на рис. 12.
Рис. 12. Приблизне розселення етнічних груп на території Мідії у III тис. до н. е. [48, 99]
Отже, лулубеї, касити, каспії, кутії і еламіти, приналежні до дравідомовної спільноти і середземноморського антропологічного типу, етнічно докорінно відрізнялися від хурито-урартських племен, що належать до групи північнокавказьких мов і до ассироїдного антропологічного типу [37, 140]. Примітно, що ассироїдний і середземноморський типи (як і екваторіальний, негро-австралоїдний) виявлені, разом з переважаючим давньоєвропейським, у ареалі поширення Трипільської пра- цивілізації, що вказує на досить ранні змішування індоєвропейців з дравідськими і північнокавказькими етносами, а також з окремими представниками екваторіальної раси. Синтез північних та південних культур показано на рис. 13, а походження середземноморської раси та перших цивілізацій — на рис. 14.
Рис. 13. Синтез північних та південних культур
Рис. 14. Походження середземноморської раси та перших цивілізацій