Жіночі божества
Серед цієї категорії божеств давньоарабської релігії найвідоміші Аллат, Манат і Узза.
Аллат (Алілат, Лат, Ілат) — давньоарабська богиня неба і дощу. У пантеонах арабів Сирійської пустелі Аллат — жіноча паралель Аллаха, його дружина і мати богів, у Центральній Аравії — дочка Аллаха, сестра Манат і Уззи; на півдні Центральної Аравії — дочка Уззи.
У Пальмірі Аллат належала до пантеону і, мабуть, вважалася дружиною Ела (Ілу). Деякі етнічні групи поклонялися Аллат як богині Сонця, але частіше вона виступала богинею планети Венера, ототожнювалася з Афродітою (Уранією). Геродот називає її і Діоніса єдиними богами, вшановуваними давніми арабами. Очевидно, Аллат була також володаркою хмар і блискавок, пов’язувалася з війною (у Набатеї і Пальмірі вона ототожнювалася з Афіною). Відомі її зображення як богині-поборниці у шоломі і зі списом у правиці, а іноді вона сидить на троні серед левів. Ідолом Аллат був оздоблений білий гранітний камінь [90, І, 60-61].Манат («доля», «фатум») — богиня долі і відплати в давньоарабській релігії, богиня підземного царства й охоронниця могильного спокою (у Набатеї і Пальмірі вона ототожнювалася з грецькими богинями Тіха і Немесіда). У пантеонах давніх арабів Сирійської пустелі Манат — дочка Аллаха й Аллат, сестра Уззи; у Центральній Аравії — старша дочка Аллаха, сестра Аллат і Уззи; на півдні Центральної Аравії — дочка Уззи. У місті Медіна Манат, очевидно, його покровителька і володарка, її святилище було центром племінних зборів. Статуетки Манат служили домашніми божками [90, ІІ, 98].
Узза («всемогутня») — богиня планети Венера у віруваннях давніх арабів. Відома вже в І тис. до н. е. До У-УІ ст. н. е. Узза посіла місце одного з верховних божеств Аравії. У пантеонах арабів Сирійської пустелі Узза — дочка Аллаха й Аллат, сестра Манат; в арабів Центральної Аравії (зокрема, у Мецці) вона поряд з Аллат і Манат належала до тріади богинь, вшановуваних як дочки Аллаха, і вважалася
молодшою з них; водночас на півдні Центральної Аравії Узза виступає дружиною Аллаха, матір’ю Аллат і Манат. У Мецці Узза — верховна богиня (поряд з Хубалом) у пантеоні племені курайш (з якого походив пророк Мухаммад), їй було присвячено їхнє щорічне свято, яке згодом увійшло до мусульманського паломництва. Християнські автори (Прокопій Кесарійський та ін.) повідомляють про людські жертвопринесення Уззі [90, ІІ, 545].