Ісламський період
Мусульманські завойовники вже в ранню добу (у 711-713 рр.) доходили до кордонів Індії, проте тільки через п’ятсот років їм вдалося тут зміцнитися і протягом кількох століть панувати на великих територіях субконтиненту, проповідуючи іслам і пропагуючи мусульманську культуру.
Перші могутні удари, як спостережено, були завдані султаном Махмудом Газневі (998-1030), який зі своєї афганської столиці Кабула вторгся до Північної Індії і дійшов до Декана, зруйнувавши і розграбувавши багато святинь, знищивши і обернувши в рабство значну частину індійського населення. За правління династії Гуридів (XII ст.), що успадкували владу після Газневидів, відбулося остаточне підкорення Північної Індії і великої частини Декану. За період з 1212 по 1328 р. мусульманське владицтво розпросторилось майже на всю Індію. Протягом XV-XVI ст. утворилася значна кількість самостійних дрібних мусульманських держав усередині Індії, які постійно ворогували одна з одною. Моголам, які тільки прийшли до влади, вдалося у другій половині XVI ст. створити єдину індійсько-мусульманську державу, що охопила райони Північної Індії і Декану. В період панування мусульманських правителів виникає безліч культових споруд — мечеті і мінарети, медресе (ісламські теологічні навчальні заклади) і мавзолеї, а також нові міста [140, 111-118].Перший за величиною і важливістю мусульманський архітектурний комплекс зберігся в Делі. Він датується XIII ст. і характеризується високою баштою — гігантським мінаретом Кутб-Мінар (див. кольорову вклейку, рис. 68). Діаметр його основи — 16 м, висота — понад 70 м. Дуже своєрідними є типові для ісламської архітектури надгробні пам’ятники зазвичай кубічної форми і увінчані куполом. Одним з найважливіших місць скупчення ранньоісламських пам’яток є головне місто Гуджарата — Ахмадабад. Після нападу Тимура тут у XV-XVI ст. правила династія Ах- мад-шахів аж до завоювання міста династією Великих Моголів.
Володарі з цієї династії вели свій рід від Тимура-завойовника. Першим з них, як наголошувалося, був Бабур, якого змінив його син Хумаюн, а останнього — його син Акбар, з яким пов’язаний новий етап в історії індійсько-мусульманської культури. Його наступники, завдяки шлюбам з представниками княжого роду Раджпутів, були вже наполовину індусами. Правління Акбара — апогей розквіту династії Великих Моголів. За його наступників — Джаганхірі (1605 р.), Шах-Джахані (1628 р.) і особливо Аурангзебі (1658 р.) — політичний престиж і культурний рівень поступово знижуються. Спадкоємці Аурангзеба були вже відносно безправними північноіндійськими правителями, поки, нарешті, в 1858 р. останній «цар Делі» поступився своїм місцем англійській короні і був висланий до Бірми [140, 134-136; 88, 50].Приблизно у 30 км на південний захід від Агри розкинулось місто, збудоване за наказом Акбара, яке служило йому резиденцією, — Фатхнур-Сікрі. З ряду причин, які позначилися тільки згодом (зокрема, відсутність води), місто не могло залишатися місцем перебування правителя. Нині — це «місто духів», що вражає повною відсутністю населення і неземною красою будівель (див. кольорову вклейку, рис. 69). Мавзолей Акбара, який був завершений у 1613 р., також зведено недалеко від Агри — у Сикандрі (8 км на північний захід від Агри). Він міститься у великому саду подовженої форми і має три поверхи, прорізані стрілчастими арками. Всередині стоїть строгий білий мармуровий саркофаг Акбара. Агра також всесвітньо відома славнозвісним мавзолеєм Тадж-Махал, збудованим Шах-Джаханом в пам’ять своєї улюбленої дружини Мумтаз-Махал. Тадж-Махал розташований посеред великого парку, прикрашений куполами і має башти, схожі на мінарети (див. кольорову вклейку, рис. 70). Місто Агра з його прекрасною архітектурою півтора століття, починаючи від правління першого Могола — Бабура, залишалося першим містом імперії Моголів. Саме тут Акбар, прозваний Великим, сприяв поширенню нової релігійної течії («Дін-Елахі»), яка намагалася об’єднати в собі позитивні принципи всіх релігій, відомих тоді в Індії [140, 136-138; 249, 4-5].
Шах-Джахан (1628-1658) — творець Тадж-Махала — переніс свою столицю з Агри в район сучасного Делі, заснованого в період середньовіччя, де збудував місто Шахджаханабад. Його цитаделлю став славетний Червоний форт на березі Джамни (див. кольорову вклейку, рис. 71). Шахджаханабад визнавався столицею Моголів до кінця 1857 р., тобто до повалення цієї династії. У 1911 р., коли британський уряд, отримавши перемогу, перевів сюди штаб-квартиру свого намісництва з Калькутти, Делі стала столицею і Британської Індії. У Делі представлені пам’ятники практично всіх релігій — індуїзму, джайнізму, буддизму, ісламу, християнства та ін. (див. кольорову вклейку, рис. 72). При цьому привертає увагу використання в індуїзмі символів, що набули згодом протилежного, деколи взаємоворожого значення (наприклад, солярна свастика, яку прийняв гітлеризм, і шестикутна зірка, що стала основним символом іудаїзму, — див. кольорову вклейку, рис. 73).