Іпостасі Чорного бога
У ІІІ-ІІ тис. до н. е. єдиний раніше образ Чорного бога і його культ був витіснений і замінений іншими богами. Наприклад, у пантеоні шумерів не збереглося образу, відповідного повністю Чорному богу, але окремі риси останнього є у різних богів — Ана, Енкі, Енліля, Ішкура, Нанни, Нергала та ін.
У Стародавньому Єгипті було кілька богів, яких можна співвіднести з Чорним богом — це Сет (ототожнювався з грецьким Тифоном), бог землі Геб, один з головних богів Пта (уподібнювався Гефесту), бог ночі Секер, фалічний місячний бог Мін. Мін ототожнювався єгиптянами з фіванським богом війни Монту, а з останнім зближувався Амон, в імені якого звучить те саме т.п. Іменами бога пекла є також т.з.,р.з., Ь.з. (у єгиптян і фінікійців був, як наголошувалося, бог Біс, а у вавилонян архаїчний мешканець водної безодні Абсу). Складність образу давньоєгипетського Осіріса пояснюється, мабуть, тим, що в цьому образі поєдналися риси неолітичних божеств землі і рослинності. Проте образ бога рослинності, що вмирає і воскресає, не поєднуєтьсяповністю з образом грізного і могутнього Чорного бога, який засинав лише на зиму [47, 205-208].
Рисами і бога землі, і бога рослинності володів, як і Осіріс, давньогрецький Діоніс (Вакх). Присвячені йому святкування, діонісії, проводилися в терміни, відповідні нинішньому Різдву і Масниці, які в язичництві знаменували засинання і пробудження бога землі, а також наприкінці березня — початку квітня, що відповідає Великодню, святкуванню воскресіння божества рослинності. Але, з другого боку, він зображався биком, йому був присвячений чорний козел і свиня, він уявлявся божеством Місяця, його атрибутами були виноград, фалос і змії. Як і Осіріса, Діоніса визнавали покровителем померлих. Все це — елементи культу Чорного бога, якому приносилися і людські жертви [47, 208-209].