Індійська релігія як система різних компонентів
Крім зазначених релігійно-міфологічних систем, створених неіндоарійськими і навіть неіндоєвропейськими народами, компоненти відомої нам індійської релігії складаються зі згадуваних ведійської, індуїстської і буддійської системи вірувань, а також уявлень небрахманізованих аріїв і послідовників джайнізму.
Співвідношення трьох основних систем вірувань індійської релігії (ведизму, індуїзму і буддизму) досить складне, що зумовлюється різним поєднанням культурно-історичних, етнолінгвістичних, світоглядних, просторово-часових чинників. Як зазначає відомий релігієзнавець В. Топоров, попри досить обширний загальний фонд сакральних персонажів і сюжетів у трьох складових індійської релігії, між ними існують глибокі відмінності і для них характерні самостійність і самодостатність. Специфічний вибір елементів із загального релігійно-міфологічного фонду зумовив актуалізацію одних і забуття інших сакральних сюжетів і навіть персонажів, а також утворення між ними нових зв’язків [139, I, 526].Ведійській релігії, що склалася в загальному вигляді наприкінці II тис. до н. е. в Північно-Західній Індії серед арійських племен, був притаманний насамперед політеїзм з відтінком генотеїзму. Брахманізм як перехідний ступінь між ведизмом і класичним індуїзмом формувався на початку I тис. до н. е., коли арійські племена вже значно просунулися на південь і схід Індії, значно впливаючи на автохтонні культури і одночасно запозичуючи ряд елементів з цих культур. Будучи продовженням ведійської релігії, її трансформацією, індуїстська релігія на стадії брахманізму, визнаючи авторитет Вед як вищого джерела знання, сильно еволюціонувала у бік монотеїстських уявлень. Це виявилося, зокрема, в актуалізації ідеї першотворця всього сущого, у створенні впорядкованої божественної тріади, виробленні рис, властивих великим релігіям, що претендують на універсальність. При цьому ведійська релігія не просто трансформувалася в індуїстську, вона до певної міри співіснувала з індуїзмом, зберігаючи свої позиції у ряді ритуалів і знаходячи підтримку у відповідних текстах Вед. На відміну від ортодоксальних ведійської, брахманізованої і індуїстської систем вірувань, буддизм, що виник у VI ст. до н. е. в Північно-Східній Індії, був не брахманським і орієнтувався на ширші верстви індійського суспільства. Запозичивши з ведійської, брахманської і класичної індуїстської релігій ряд персонажів і сюжетів, буддизм, відповідно до його релігійно-філософських принципів, розвивав оригінальніші світоглядні концепції (зокрема, у своїх відгалуженнях — маха- яні, тантризмі та ін.). Таким чином, характерною рисою індійської релігії є, на думку В. Топорова, не лише наявність кількох різних її втілень, а й співіснування їх в часі, органічна спадкоємність індійських релігійно-міфологічних систем. З огляду на зазначене багато дослідників сприймає індійську релігію як єдину систему вірувань, а відмінності між різними її частинами трактує як неістотні [139, I, 527].