Хети — народ, який жив у центральній частині Малої Азії і говорив хетською мовою, що належить до індоєвропейської сім’ї мов (хето-лувійська, або анатолійська група). Хето-лувійські мови є вимерлою групою індоєвропейських мов, якими говорили народи, які населяли Малу Азію і прилеглі райони в ІІ-І тис. до н. е.

Анатолійські мови враховують хетську, клинописну лувійську, ієрогліфічну лувій- ську (або ієрогліфічну хетську), лікійські А і Б та ін. Хетська мова відома за клино­писними пам’ятками ХУІІІ-ХІІ ст. до н. е. (клинопис аккадського походження). Хети заснували Хетське царство в Малій Азії (східна Анатолія) у ХУІІІ ст. до н. е., яке у період розквіту (ХІУ-ХІІІ ст. до н. е.) охоплювало велику територію і су­перничало із Стародавнім Єгиптом у боротьбі за панування в Передній Азії [18, 1311]. Отже, носії індоєвропейських мов жили на території сучасної Туреччини і Північної Сирії ще в ІІ-І тис. до н. е. (а можливо, і раніше) [80, 571].