Грузія.
Православ’я було чинником згуртування грузинів у ході організації відсічі тюркам-сельджукам. У 1039 р. Баграт IV взяв в облогу м. Тбілісі, однак загроза з боку Шаддадидів і виступ Ліпарита Орбеліані змусили її зняти в 1040 р.
Візантія надала допомогу бунтівнику, направивши до Грузії царевича Деметре з військами як претендента на престол. Однак невдалі дії змусили вивести їх з країни. Але і Баграт IV пішов на компроміс: Ліпарита призначили ериставом Картлі. Це посилило позицї імперії у Грузії[575] [576]. Весною — влітку 1045 р. грузинський цар Баграт IV з’явився з військами під стінами столиці емірату Джаффаридів і змусив Тбілісі здатися[577]. Церква, поряд з міськими масами, дрібними та середніми феодалами, належала до центробіжних сил. Відчутних успіхів у зміцненні державної влади Грузії вдалося досягнути Давиду IV Будівнику (1089—1125 рр.). Відчуваючи всю складність ситуації, Давид та його наступники проводили достатньо лояльну політику стосовно закавказьких мусульман та вірмен-монофізитів. Союзниками та васалами Грузії виступали не лише вірмени- монофізити, а й мусульманські князівства Аран та Ширван[578]. Влада Грузії з повагою ставилася до ісламу і мусульманського духовенства. Було встановлено державний контроль за християнською церквою. Давид IV наказав скликати у 1103 р. Руїсько-Урбаніський собор, який підірвав вплив великих азнавурів на церкву. На їхні місця призначалися прихильники центральної влади і особисто царя. Оскільки безпосередній вплив царя на церкву був обмежений, він призначив свого мцігнобартухуцеса (главу нотаріїв, складачів грамот) архієпископом Чхондіді. Цей порядок цар узаконив, увівши посаду чкондіделмцігнобартухуцеса. Державну опіку християнства продовжила цариця Томар. Церква активно підтримувала її внутрішню та зовнішню політику, особливо щодо мусульманських сусідів. Церковні ієрархи допомагали у мобілізації збройних сил країни, коли султан Руму Рук ед- дін звернувся з вимогою зректися християнства і перейти до ісламу, підкорившись султану[579] [580]. У битві при Басіані (1203/4 р.) грузинські війська завдали сельджукам нищівної поразки[581].Висновки. Релігійна сфера держав Кавказу мала свої характерні особливості, зумовлені історично. Перебування цього регіону на перехресті геополітичних інтересів сусідніх держав зумовило постійні імпульсні впливи на процеси державотворення, визначаючи і специфіку формування релігійно-конфесійної карти кожної з утворених тут держав. Унаслідок розвитку та структуризації управлінської діяльності розробляються теорії управління релігійними процесами. Релігія, особливо християнство у Вірменії та Грузії, була важливим чинником процесу державотворення, сприяючи формуванню єдиної ідентичності.
Список рекомендованої літератури
1. Гадло А. В. Этническая история Северного Кавказа ІУ—Х вв. / А. В. Гадло. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - 216 с.
2. Драсханакертци И. История Армении [Пер. с древнеарм., вступ. ст. и коммент. М. О. Дарбинян- Меликян; отв. ред. К. Н. Юзбашян] / И. Драсханакертци. — Ереван: Советакан Грох, 1986. — 400 с.
3. История Дагестана с древнейших времен до наших дней. - Т.1: История Дагестана с древнейших времен до начала ХХ века [Отв. ред. А. И. Османов]. — М.: Наука, 2004. - 627 с.
4. История Грузии [Под ред. Н. Бердзенишвили]: Учебник. - Тбилиси: Цодна, 1960. - 386 с.
5. Степаненко Б. П. Политическая обстановка в Закавказье в первой половине XI в. / В. П. Степаненко // АДСВ. — Свердловск, 1975. — Вып. 11. — С. 124—132.
6. Тер-Гевондян А. Н. Армения и Арабский халифат / А. Н. Тер-Гевондян. — М.: Изд-во АН Армянской ССР, 1977. - 322 с.
7. Юзбашян Ю. Н. Армянские рукописи / Ю. Н. Юзбашян // Рукописная книга в культуре народов Востока: Очерки. — Кн. 1 [Ред. кол.: Ю. А. Петросян (предс.) и др.]. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1987. — С. 145—175.
Питання для самоконтролю
1. Які особливості релігійного розвитку Кавказу ви можете назвати?
2. Як на релігійний розвиток регіону вплинуло арабське завоювання?
Теми рефератів
1. Релігійні інститути країн Кавказу.
2. Вплив арабського завоювання на релігійний розвиток та державотворчі процеси у країнах Кавказу.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Політика середньовічної Грузії щодо християнства.
2. Церква у суспільно-політичному і державному житті середньовічних вірменських держав.
3. Вплив ісламу на процеси державотворення у середньовічному Азербайджані.