Горизонтальна структура світу, як і вертикальна, відома багатьом давнім народам (наприклад, індійські локапали), що вказує на певну єдність архаїчних уявлень про сакральний вигляд світобудови.

Особливо це характерно для стародавньої Азії, де протягом тисячоліть різноманітні раси, народи, мови і культури помітно впливали один на одного. Щоб краще зрозуміти генезис релігійно-міфологічних уявлень, розглянемо докладніше горизонтальну і вертикальну структури давньо­китайської системи вірувань, з якою ми познайомилися ще в першому томі цьо­го видання [65, II, 417]. Інтерес до давньокитайської системи зумовлений ще й тим, що контакти праіндоєвропейських етносів із пракитайцями здійснювалися, як зазначалося, ще з III тис. до н. е.