Божества родючості й боротьба з демонами
У нуристанській системі вірувань для божеств родючості характерний зв’язок з деревом, козою й особливо з водою. Так, богиня Дісані після свого народження з грудей Імри ховається в озері.
Існує й інший міф про появу Дісані. У далекій, недоступній для смертних країні (верхній світ) росло в озері величезне дерево (щоб на нього піднятися, знадобилося б 9 років, щоб обійти його крону — 18 років). До цього дерева спалахнув пристрастю якийсь бог, і коли він до нього наблизився, стовбур дерева тріснув, й зі стовбура з’явилася Дісані. Зляканий бог утік, а Дісані пішла доїти кіз. Біля коренів цього дерева знаходилася богиня дітонародження Нірмалі, покровителька дружин, вагітних жінок та дітей. Дісані посідає важливе місце в нуристанському пантеоні: боги шанують її як свою матір, вона обдаровує людей молоком, від неї залежить наявність молока в матерів, що годують, вона заступниця худоби (насамперед молочної), відає посівами зернових (нею прориті деякі зрошувальні канали); жінки моляться їй про повернення неушкодженими їхніх чоловіків, які пішли на війну [74, II, 230].Проте з Дісані пов’язується також і мотив смерті. Вважається, що з нею разом живуть 7 неземних божеств-убивць (паней), що припиняють життя людини (за іншою версією, 7 братів-паней створені Імрою і живуть поруч із Сонцем або в його променях). Дісані виступає в антропоморфному (з луком, сагайдаком та кинджалом) і зооморфному (дика коза) вигляді. У вигляді дикої кози (іноді жінки з великими грудьми, закинутими за плечі) виступає в деяких міфах також богиня рослинності, господарка лугів і фруктів (головним чином винограду) Крумай. Вона ж пасе і доїть кіз, обдаровує ними людей та володіє дощем. З водою, рослинністю й тваринами пов’язаний також бог Багішт — заступник землеробства і великої рогатої худоби. Його ім’я походить від імені ведійського божества Бхага. Відповідно до однієї версії його народила Дісані: коли богиня доїла кіз, її помітив демон і спалахнув до неї пристрастю у вигляді дикого барана, який вийшов з води; вода, що крапала з його шкіри, мала запліднюючу силу; Дісані народила від нього дитя, ввійшовши у води ріки Парун. Господаркою Парун є богиня Лунанг (очевидно, походить від нага), що обертає млини і з’являється у вигляді прекрасної дівчини, прикрашеної бубонцями [74, II, 230].
Відповідно до деяких нуристанських міфів після того, як був створений світ, боги, демони і люди спочатку жили разом у добрій злагоді. Демони навіть допомагали людям у роботі. Одного разу боги й демони грали: гравців розділяла ріка, і коли стало очевидно, що демони повинні перемогти, боги почали шукати причину своєї невдачі; богиня Живуд, зміркувавши, що богам не вистачає одного гравця, пішла його шукати; у високих горах з озера з’явилося теля, з рота якого виривалося полум’я, що опалило крила Живуд; богиня покликала теля за собою, і з кожним кроком воно ставало усе більшим, поки не стало величезним биком. Побачивши бика, боги вжахнулися і заспокоїлися, довідавшись, що він — з їхнього числа; це був бог Моні, і після того, як він приєднався до богів, у грі, що відновилася, демони були переможені. Ранній етап боротьби з демонами відобразився у міфі про захоплення богами, очоленими богом Моні (Мон), фортеці демонів, спорудженої ними на небі і підвішеної за допомогою дротів — залізного, мідного, срібного, золотого і сталевого. Мон стрілою послідовно розсік дроти, і фортеця впала на землю. Цей нуристанський міф нагадує міф ведійський про штурм богами фортеці асурів Тріпури, зробленої з трьох металів; простромлена стрілою Шиви фортеця розвалилася. Демони в нуристанській релігії є персонажами нижчої міфології, що виступають разом з різноманітними духами. Демони чоловічої (юш) і жіночої (вутр) статі, створені Імрою, відрізняються величезними розмірами і силою. Вони червоного кольору, а вутр зазвичай дуже потворні [74, II, 229-230].
Оскільки індоіранські народи стикалися протягом тривалого часу з народами Китаю, що зробили великий вплив на всю історію Азії, корисним буде ознайомлення із сакральною структурою світобудови давньокитайської релігії, становлення якої, можливо, також охоплювало індоіранські, тохарські й інші індоєвропейські елементи.