Гермопольська огдоада
згідно з гермопольською космогонічною традицією, як зазначалося раніше, у споконвічному праокеані виникли чотири пари космічних божеств, вісім первісних богів, з яких потім постав увесь світ (при цьому боги зображувалися з головами жаб, а богині — з головами змій, тобто уособлювали водно-хтонічне начало світобудови).
Їхні імена відомі з «Текстів саркофагів» (ХХІ-ХУІІІ ст. до н. е.): Нун і Наунет (водна стихія), Ху і Хаухет (нескінченність у просторі), Кук і Каукет (морок), Амон і Амаунет (приховане). Ця споконвічна вісімка ще хаотичного за своєю суттю начала має назву огдоада [90, ІІ, 238].Первісток цієї огдоади — Нун є уособленням первозданного водяного Хаосу, споконвічного космічного божества, що з’явилося, ймовірно, на самому початку диференціації хаотичного і космічного. Його дружина Наунет уособлює Небо, по якому Сонце плаває вночі (тобто підземний, водно-хтонічний світ). Від цієї першої пари божеств (ще хаотичних за природою) походять усі наступні боги. Епітет Нуна — «батько богів», його вважали також батьком Хапі, Хнума, іноді — Хепрі й Атума [90, ІІ, 227]. Хапі — це також космічне божество водної стихії, бог Нілу, подавець вологи і врожаю. Центром його культу була ущелина (мабуть, як символ водно-хтонічного світу). Зображувався Хапі товстою людиною з великим животом і жіночими грудьми (тобто ще з андрогінними рисами, що передували в деяких релігійно-міфологічних системах поділу статей).
Хнум — це бог родючості (зображувався у вигляді барана), який створив із глини людину. Вважався також деміургом, що створив на гончарному крузі увесь світ. Як і Хапі, Хнум був подавцем води і хранителем джерел Нілу (тобто також уособлював водно-хтонічне начало). Він вважався, попри це, богом війни і втіленням душ багатьох інших богів (наприклад, бога землі Геба). Хепрі (букв. «виниклий») теж є одним із найдавніших єгипетських богів, але називається вже вранішнім Сонцем, яке сходить (тобто Сонцем, що виходить із водно-хтонічного світу). Мав, як і інші солярні божества, функції деміурга і втілювався в образі гнойовика, скарабея (що, можливо, вказувало на його хтонічне походження) [90, ІІ, 582, 589, 593].
Нуна також вважали батьком Атума — главою вже геліопольської божественної групи (так званої енеади, або «дев’ятки» богів), а у Мемфісі Нун ототожнювався з Птахом, у Фівах — з Амоном.