<<
>>

Геліопольська енеада

А еліопольська космогонічна школа стала головною в давньоєгипетській традиції. Згідно з її вченням на «початку часів» був лише хаотичний праокеан Нун, який містив у собі можливість виникнення всього, що буде у світі.

З праокеану підняв­ся Первинний пагорб (або гора), з яким пов’язані образи «космічного яйця», що на­роджує світ, і птаха Фенікс — як творчої енергії сонячного бога. Інші його голов­ні іпостасі — це Атум і Хепрі. Згадуваний уже Хепрі уособлював вранішнє Сонце, що сходить, а Атум — Сонце на заході, вечірнє (при цьому Хепрі був підлеглий Атуму). Попри те, Атум був богом вічності (зображувався втомленим старцем), він існував, коли ще нічого, крім Хаосу, не було, й існуватиме в тому самому праоке- ані після того, як світ завершить визначений йому цикл (тут образ Атума нагадує первинний космічний жар — тапаса давньоіндійської релігії). Атум криє у собі також усе суще (саме ім’я «Атум» витлумачується як «Все і Нічого», що є однією з основних характеристик Хаосу) [124, 61-62].

Атум, бог вічності, який втілювався в образі крилатого змія (тобто дра­кона), виник з первісного Хаосу — Нуна і, запліднивши сам себе, породив бо- гів-близнюків Шу і Тефнут, що породили згодом Геба і Нут, від яких походить на­ступне покоління богів — Осіріс та Ісіда, Сет і Нефтида. Так сформувалася велика дев’ятка богів — енеада, вшановувана в усьому Стародавньому Єгипті:

• Шу (букв. «порожнеча», «світло») — бог повітря, який поділив Небо і Зем­лю (тобто своїх дітей Нут і Геба). Шу — супутник і захисник Атума, соняч­ний змієборець (мотив змієборства може означати тут і боротьбу Шу-сина з Атумом-батьком, символом якого є змій, що нагадує коптські міфи про Самаеля і Саваофа, які ми розглянемо в розділі про західносемітську релігію). Дружиною Шу є Тефнут — богиня вологи;

• Геб і Нут — діти Шу і Тефнут. Геб — бог Землі, титулований як «князь князів».

Вважалося, що Геб — добрий бог: він охороняє живих і помер­лих від змій, на ньому ростуть корисні рослини, з нього виходить вода. Геб був пов’язаний також із царством мертвих. Нут — богиня Неба, її епітети — «величезна мати зірок», «та, що народжує богів». Нут часто ототожнювалася з іншими богинями-матерями і була, як і її чоловік Геб, пов’язана з культом мертвих [90, І, 207];

• Осіріс, Ісіда, Сет і Нефтида — діти Геба і Нут. Осіріс — старший син, брат і чоловік Ісіди, батько Гора. Він був четвертим з богів, що царюва­ли на землі у споконвічні часи, успадкувавши владу прадіда Ра (Ра — бог денного Сонця, який згодом злився чи зовсім замінив Атума — вечірнє сонце), діда Шу і батька Геба. Від Осіріса трон перейшов до його сина Гора, а спадкоємцями і служителями Гора (зображувався соколом або крилатим сонцем) вважалися фараони. Царюючи над Єгиптом, Осіріс відучив людей від дикого способу життя і людожерства, навчив зем­леробства, будівництва міст, запровадив культове служіння. Злий бог пустелі, молодший брат Осіріса — Сет, бажав правити замість нього, тож убиває Осіріса. Ісіда, дружина Осіріса, знаходить тіло чоловіка й дивом зачинає від нього сина Гора. Коли Гор виріс, він вступив у бо­ротьбу із Сетом і переміг його. Після цього Осіріс ожив (уособлення бога, що вмирає і воскресає), але не захотів залишатися на землі, а, віддав­ши трон Гору, став царювати і вершити суд у потойбічному світі [90, ІІ, 267, 268].

Бог вічності Атум ототожнювався також із Птахом — богом-деміургом мем- фіської традиції, але поступово бог Ра відтіснив більш давнього геліопольського бога Атума і злився з ним.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Геліопольська енеада:

  1. Геліопольська енеада
  2. МОГИЛЬНІ пагорби
  3. Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020