Феномен Трипілля
Феномен Трипільської культури, як наголошувалося, є результатом синтезу землеробських племен Розписної кераміки (що мають переважно іберійсько-кавказьке походження, пов’язане з Натуфійською культурою) і носіїв степових культур з прогресивними формами скотарства, які вперше приручили коня (насамперед Серед- ньостогівської культури, пов’язаної з формуванням праіндоєвропейців).
Новий період такого культурного синтезу, на думку сучасних дослідників, був пов’язаний з Ямною культурою, носії якої розселилися на обширних територіях. Саме ямне населення визнається багатьма дослідниками праіндоіранцями. Пізніше, на південь від проживання ямників, формується Кемі-обинська культура, носії якої ототожнюються з індоаріями. Праіранська гілка індоєвропейців пізніше відокремлюється у Зрубній, а індоарійська — у Катакомбній культурі [14, 100]. На думку українського вченого Ю. Шилова, на території України праіндоєвропейцями були створені перша в світі держава Аратта і протодержава Аріан [111]. Держава Аратта, що мала теократичне правління і не знала рабства, була переважно землеробською і охоплювала оптимальні для його розвитку лісостепові простори, а прилеглі степи заселяли племена скотарів також переважно індоєвропейського походження. Це пересувне скотарське співтовариство (протодержава Аріан) стало провідником міграції через Кавказ і Малу Азію до долин Месопотамії, де на межі ТУ-Ш тис. до н. е. виник Шумер (інша його вимова — Сумер, що тотожна назві індоарійської Світової гори Су-меру). Західні степові групи скотарів у синтезі з пізньотрипільськими могли в цей час брати участь у формуванні нових етнічних груп індоєвропейців, зокрема фракійців і греків. А цілий ряд елементів Трипільської культури — хліборобство, декоративний розпис кераміки і будинків, характер орнаментальних мотивів, шанування жінки — стали органічною частиною етнокультури українців [14, 100-101]. Виникнення Трипільської культури та її подальшу диференціацію показано на рис. 16.Згідно із сучасними науковими даними населення, яке змінило трипільців, за своїм антропологічним типом не було тотожним своїм попередникам. Асиміляцію трипільців вбачають у наростаючій експансії сильних сусідніх етнокультурних спільнот бронзового віку — культур Кулястих амфор і Ямної. У цілому процес зближення і подальшого синтезу праіндоєвропейських та іберійсько-кавказьких культур має такий вигляд [14; 65]:
• виникнення землеробства на Близькому Сході сучасні дослідники пов’язують з носіями Натуфійської культури, яка охоплювала в Х-УІІІ тис. до н. е. територію від Євфрата до Нілу і була основою формування іберійсько-кавказьких народів, зокрема хатів, хуритів, урартів. Саме натуфій- ців вважають творцями прадавнього міста Єрихона (близько VIII тис. до н. е.) і круглих за формою будинків. У цей самий час (ІХ-УІІІ тис. до н. е.) у південно-східних районах Прибалтики і сусідніх районах Європи виникає Свідерська культура, окремі групи якої проникають далеко на південь — до Криму і Балкан. Ця культура вирізняється специфічними (так званими свідерськими) наконечниками стріл у вигляді листка верби з держаком (примітно, що верба була одним з тотемів айнів);
• перша зустріч носіїв Свідерської і Натуфійської культур сталася, очевидно, в межах Кукрецької культури УІІ-УІ тис. до н. е., поширеної на території Північного причорномор’я і прилеглих районів. У цей час спостерігається початок диференціації культур на землеробсько-скотарські (Буго-дністровська, Сурсько-дніпровська, Лінійно-стрічкової кераміки) і мисливсько-рибальські (Дніпро-донецька, Ямково-гребінцева та ін.). Буго-дністровська культура неоліту і мідного віку склалася на основі місцевого мезоліту за участю кукрецького населення і стала одним з компонентів формування Трипільської культури. Дніпро-донецька культура (або культура Гребінцево-накольчастої кераміки) мала кілька варіантів, і один з них вважається початком праслов’янської спільності;
• дніпро-донецькі племена витісняються і частково асимілюються степовими конниками Середньостогівської культури і стають разом з ними одним з компонентів формування ранньої Ямної культури.
Подніпров’я і Волинь заселяються у цей час трипільськими племенами, у формуванні яких взяли, ймовірно, участь носії ранньонеолітичної культури Балкано-дунайського регіону (початок VI тис. до н. е.), яка охопила кілька археологічних культур (Криш, Кереш, Старчево, Караново та ін.) і мала, вочевидь, змішане іберійсько-кавказьке походження. У цей час з’являються перші укріплені поселення-фортеці, паралельно культу Богині-Матері поширюється культ Бога-пастуха і воїна, Сонця і вогню, коня і бойової колісниці;• на межі У-ІУ тис. до н. е. починає розвиток всесвітньо відома Трипільська працивілізація з центром на Правобережній Україні, яка виникла в результаті синтезу прийшлого населення неолітичних культур Балкан і Подунав’я (Боян, Криш, Вінча, Лінійно-стрічкової кераміки) і місцевого населення (Буго-дністровська, Дніпро-донецька і Середньостогівська культури). Трипільська працивілізація стимулювала, здогадно, формування індоєвропейської етнокультурної спільноти, у тому числі аріїв, які в мідному і бронзовому віках розселилися на просторах Євразії. Розвиток індоєвропейської спільноти показано на рис. 17.