Етнічна історія народів Кавказу, Закавказзя і Середньої Азії розвивалася, на думку антропологів, у процесі інтенсивних контактів з цивілізаціями Передньої Азії, а населення Сибіру і прилеглих районів мало культурні й етнічні зв’язки з населенням Східної Азії і Східної Європи.
Підсумовуючи існуючі дані з етнічної історії, а також результати археологічних, етнографічних, історичних, лінгвістичних і антропологічних досліджень, можна констатувати, що Середня Азія і Кавказ заселялися представниками європеоїдного расового стовбура, Сибір і далекий Схід — монголоїдного.
При цьому відкриті у Вірменії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані, Казахстані палеолітичні місцезнаходження епохи пізнього шеля — раннього ашеля пов’язані переважно з високогірними ущелинами, тобто розселення первісних людських колективів відбувалося по гірських хребтах (що нагадує легендарну ситуацію Всесвітнього потопу). Спочатку були заселені Кавказ, Середня Азія, Європа, Далекий Схід і, можливо, Південний Сибір. Заселення ж Центрального і Східного Сибіру здійснювалося впродовж верхньопа- леолітичної доби [7, 4-11].