В епоху Стародавнього царства виробилася форма обеліска як сонячного символу (велетенський обеліск був головною частиною найдавнішого відомого нам соняч­ного храму Єгипту [178, VI, 62].

Вершина обеліска являла собою піраміду — са­кральну форму, втілену в одному з чудес світу — велетенських пірамідах єгипетсь­ких фараонів (див. кольорову вклейку, рис. 59). Обеліск не зникає з єгипетського храмового зодчества й пізніше, в епоху Нового царства, коли формується соняч­ний культ Амона-Ра.

Приблизно з часів створення єдиного Єгипту, з першої династії Стародав­нього царства, почалося обожнювання самого фараона — носія давньої ідеї свя­щенного царя-жерця, «сина Сонця». Відомий випадок обожнювання і «простого смертного» — мудреця, будівничого пірамід і цілителя Імхотепа (греки ототожню­вали його з богом лікування Асклепієм).

Єгипет називають батьківщиною стародавніх містерій - ритуалів посвяти в божественні таїнства. Єгипетські містерії (пов’язані насамперед з іменами Осіріса та Ісіди) деяким чином вплинули на обрядовість і таємний зміст давньогрецьких (утім, не виключено, що і в Елладі єгипетські релігійні уявлення і символіка на­клалися на певну містеріальну основу, яка сягає корінням глибини тисячоліть, часів льодовикового періоду). І нехай нині важко пізнати світ символів, що ося­галися під час посвяти, але є ключ — сам факт, що щаблів посвячення було 12 (два­надцять годин — стадій подорожі потойбічним світом).

Існували, як відомо, й інші «алгоритми» посвяти: щаблів могло бути три (варіант, відомий мало не всім народам), сім (культури Ірану, Месопотамії, Ста­родавньої Америки), дев’ять (шаманські таїнства Сибіру і Центральної Азії, даоська алхімія Китаю, велика геліопольська дев’ятка богів Єгипту). Стосовно 12-щаблевих таїнств, то вони, на думку багатьох дослідників таємного знання, ся­гають найдавнішої, первинної традиції людства (наприклад, символічні аспек­ти знаків зодіаку, «шкали» з дванадцяти кольорів або каменів-талісманів тощо) [178, VI, 74].