Ефіопія.
На початку VI ст. монофіситство проголосили державною релігією у Аксумі, а грецький алфавіт почали використовувати для записів текстів на гєез. Розхвалюючи державну політику правлячої еліти, церква та впливове монофіситське духовенство виступали ініціатором розроблення програми створення „Великої монофіситської імперії” від Аксуму до Вірменії.
Нагаша-нагашти, захопившись цією ідеєю, активізували військові дії, а фактично повномасштабну військову кампанію, на півдні Аравійського півострова для утвердження тут християнства. Спираючись на підтримку Візантії, аксумський цар Калеб Елла-Ацбиха (перша половина VI ст.) остаточно завоював у 525 р. Південну Аравію, прийнявши титул царя „аксомітів і омеритів і Рейдана і сабетеїв”.З падінням у VII ст. аксумської могутності центром ефіопської державності стали внутрішні райони Ефіопського нагір’я — край Амхара. З Х ст. найміцніші позиції у регіоні мало християнське князівство Ласта, де правила династія Загве[790]. На початку ХІ ст. династія Загве з центральної Ефіопії захопила ослаблене Аксумське царство, яке стало притулком для християнських монахів та священнослужителів з мусульманського Єгипту. Починається спорудження церков та монастирів. Після того, як мусульманська експансія обмежила вихід до моря, поступово починається внутрішня ізоляція Ефіопії, хоча окремі ефіопські принци володіли прибережними анклавами у Ємені до 1200 р. Вплив уздовж східноафриканського побережжя продовжували розширювати мусульманські торговці, а Могадішо перетворився у великий торговий порт.