Дьяус-Батько і Прітхіві-Мати: сакральний шлюб Неба й Землі
Дьяус (давньоінд. «сяюче, денне небо», «день») — бог неба в давньоіндійській релігії, персоніфіковане небо. В Ріґведі є 6 гімнів, у яких йдеться про Дьяуса разом із Прітхіві (Земля).
Дьяус-Небо й Прітхіві-Земля споконвічна подружня пара. Колись вони були злиті воєдино, але потім роз’єднані й укріплені (за законом Варуни) порізно. Цей космогонічний акт означав створення Всесвіту, широкого простору й був вчинений Індрою, Варуною і деякими іншими богами. Дощ, що випускає Дьяус на Землю, який іноді називають жиром або медом, — це сім’я Дьяуса, з якого народжується все нове, зокрема боги. Дітьми Дьяуса називають насамперед Ушас, Ашвінів, Агні, Сур’ю, Адітьїв, Марутів, Ангірасів (клас напівбогів, що відрізнялися дивовижним співом, сім давніх мудреців). Відомі образи Дьяуса з підкреслено сексуальними мотивуваннями — бик або жеребець. Дьяус і Прітхіві розглядаються як два світи, джерела життєдайної сили. У питанні про те, хто виник раніше — Небо або Земля, в «Шатапатха-брахмані» першість віддається Землі (як і в міфології, наприклад, давніх греків). Образи Батька-Неба й Матері-Зем- лі, що породжують все у Всесвіті, маючи численні типологічні паралелі всюди, у цьому вигляді склались ще в загальноіндоєвропейський період. Ім’я Дьяуса-батька знаходить, наприклад, точні відповідності в давньогрецькому — Зевс, латинському й умбрському — Юпітер та ін. [139, I, 417].Прітхіві (давньоінд. «широка»), як персоніфікована Земля, народжує від сім’я-дощу Дьяуса все живе. Вона рясна, несе на собі тягар гір, підтримує дерева; до неї приходять померлі; вона мати всіх істот. Відповідно до Вед існує три Землі й Земля людей називається Бхумі або Урві (тобто «широка»). Як уявлення про Матір-Землю, так і мотив її роз’єднання з Батьком-Небом, мають численні паралелі в усіх релігійно-міфологічних системах світу [139, II, 336].
Сакральна генеалогія ведійських Неба й Землі зображена на рис. 76.