Дракон Ажи-Дахака й узурпатор Заххак

Ажи-Дахака уявляється в Авесті триглавим, шестиоким драконом, що робить жертвопринесення богині води Ардвісурі Анахіті й богові вітру Ваю. Він — супер­ник бога вогню Атара в боротьбі за символ царського суверенітету фарн (державна сила).

Ажи-Дахака, триглавий дракон, правив у Ірані після падіння першого царя Іми-Джамшида під ім’ям арабського узурпатора Заххака. У середньоіранській тради­ції царюванню Ажи-Дахака-Заххака відповідає правління Дахака Бевараспа і Фра- сияка Тура, злих царів (однак, не будь вони царями, влада дісталася б злому духові буйства Айшмі й залишалася б у нього до Страшного суду, що принесло б ще більше нещасть). У «Шахнаме» Заххак — син арабського царя Мардаса, спокушений дияво­лом Іблісом (арабський аналог біблійного сатани): від його поцілунків із пліч Захха- ка виросли дві змії, яких потрібно було годувати людським мозком. Скориставшись гріхопадінням іранського царя Джамшида-Іми і покликанням з боку іранських вельмож, Заххак убив Джамшида, посів його трон і встановив 1000-літнє (без одно­го дня) царювання зла. Щодня йому повинні були приносити в жертву двох юнаків, щоб нагодувати змій їхнім мозком (доброчинні радники Заххака Армаїл і Кармаїл підмінювали одного юнака вівцею). Заххак убив праведника Атибіна (Атвйа, другу людину, що вичавила сік хаоми), батька Фарідуна (онук Джамшида), годувальницю Фарідуна, чарівну корову Бармйа тощо.

Фарідун (перс.) або Траетаона (авест.) був сином Атвйі, що вважався дру­гою людиною (після Сонця — Вівахванта, батька Іми), що служили пречистому Хаомі (авест. «вичавлювати») — обожненому галюциногенному напоєві, божеству, що персоніфікує цей напій, і рослині (коноплі, мухомор, ревінь, ефедра та ін.), з якої він виготовлявся (має точну відповідність з індійським Сома). Урочисте жерт­вопринесення Хаомі — Ясна (жертва) гарантувало в зороастрійському ритуалі без­смертя для віруючих, а також стійкість світопорядку в Космосі й соціумі (Ясна по­чиналася жертвопринесенням бика, потім хаому розтирали і змішували з молоком, а отриманий напій безсмертя присвячувався Ахурамазді). Приготування хаоми, як частина ритуалу, спиралася, очевидно, на міф про загибель божества Хаоми, роз­членованого іншими богами, розтертого потім й ужитого для приготування боже­ственного напою, що долає смерть. У Хаомі одночасно поєдналася іпостась бога (зокрема Мітри — носія і вартового світового закону), жерця, що приносить йому жертву, і самої жертви. Уся давньоіранська священна історія будується як резуль­тат послідовних вичавлювань Хаоми: Вівахванту, першому, хто вичавив Хаому, був даний син Іма; в Атвйі народився син Траетаона, який вразив Ажи-Дахаку; у Трити (букв. «третій» — третя людина, що приготувала напій хаому) народилися два сини: Увархшая, суддя, що дає закони, і Керсаспа, що вразив дракона Срувара; у Пурушаспи народився Заратуштра. Хаому закликали вдарити зброєю по тілу жовтого дракона, страшного, який отруту розприскує і загрожує загибеллю усім віруючим у світовий закон — ашу. Хаома уявлявся творцем усіх матеріальних благ Всесвіту, але поступо­во він був витіснений з пантеону. Нині культ напою хаоми, виготовленого з ефедри (рід вічнозелених чагарникових рослин з лусковидними листами, що містить алка­лоїди — ефедрин та ін.), існує в парсіві гебрів [16, 1416; 74, I, 121; II, 578-579].