Держава Хафсидів (828—961 рр.).
У 825 р. Крит захопило арабське угруповання з Іспанії на чолі з еміром з Абу-Хафсом Умаром, яке до цього, у цьому ж 825 р., було витіснено з Олександрії халіфом ал-Мамуном. Абу-Хафс Умар на чолі 40 арабських кораблів переправився через море і висадився на острові Крит у бухті Суду.
Пізніше Абу-Хафс Умар заснував династію Хафсидів, яка правила Критом до 961 р. Місцеве населення спочатку не чинило опору. Завойовники заклали фортецю, яку назвали Хандака, оточивши її глибоким ровом. Араби захопили 29 міст острова, а їхніх мешканців перетворили на рабів. Християнам дозволили проводити християнські ритуали лише в одному місці. Арабські правителі острова спустошували сусідні християнські землі. За правління Саїда І вони здійснили напад на Афон, полонивши монахів. У 872 р. Хафсиди розграбували береги Далмації, а емір Саїд спустошив узбережжя Егейського моря, але візантійський флот, переслідуючи піратів, спалив 26 кораблів. Наступної поразки вони зазнали у битві при мисі Малеї біля берегів Пелопоннесу і відновили напади лише через десять років. Хафсиди отримували данину з населення островів Наксоса і Патмоса, повністю спустошили острів Егіну. У 893 р. за еміра Умара спустошення зазнав Самос, а 903 р. така сама доля спіткала Лемнос. Спроба імператора Констянтина VII у 949 р. відвоювати острів закінчилася поразкою. Приєднати Крит вдалося талановитому візантійському полководцю Никифору Фоці (майбутній імператор Никифор II) у 961 р. Все арабське населення перетворили на рабів або вирізали, відновили православні храми острова, закрили мусульманські мечеті, навчальні заклади, бібліотеки. Різанину мусульман влаштували у захопленій 7 березня 961 р. Хандаці[632] [633].