<<
>>

Давні звичаї бороро і чинчоро

У малодоступних районах Південної Америки живе або жила більша частина найвідсталіших (найімовірніше, найдавніших) племен Нового Світ)'. Більшість з них вивчені дуже мало, деякі залишилися майже невідомими науці (гуаяки, сіріоно, ауки та ін.) |56.

112].

Бороро та їхні звичаї

Бороро (самоназва — «люди-риби орарі») — це індіанський народ групи же в Болівії та Бразилії за­гальною чисельність близько 3 тис. чол. На\ежать, як і інші індіанці, до амери­каноїдної раси великої монголоїдної раси. Частина бороро є християнами (ка­толиками), проте зберігаються й традиційні вірування. Індіанець бороро в традиційному вбранні зображений на рис. 79 (див. кольорову вклейку).

Основні заняття бороро вирубно-вогневе ручне землеробство (куку­рудза, маток, рис, бавовник, тютюн та ін.), а також риболовство, мисливство, збиральництво. Чоловічий традиційний одяг — підв’язка з листя, що прикриває статевий орган, а на час ритуальних церемоній — пояс з кори із знаками ро­дової належності. Чоловіки проколювали нижню губу, вставляючи в отвір при­красу з пір’я. Традиційне житло бороро — довгі хатини, в кожній з яких меш­кала розширена родина. Шлюб матрилокальний; поширена дошлюбна статева свобода.

Матрилінійні тотемні роди утворюють у бороро дві екзогамні фратрії, будинки представників яких розташовані на протилежних кінцях селища Кільцевого планування. У центрі майдану розміщувався ЧОЛОВІЧИЙ ДІМ. Похо­вально-поминальні церемонії та ініціації хлопчиків з процесією в костюмах духів-тотемів (до недавнього часу при цьому використовувалися гудки) жінкам забороняється спостерігати У деяких селищах бороро дотепер збері­гаються основні елементи традиційної соціальної організації, основні ритуали і міфологія (40, //0].

Мумії ЧИНЧОрО Сучасні дослідники виявили велику кількість мумій, що належать давньому південноамериканському народові інді­анців чинчоро.

які проживали па території сучасного Чилі, де збереглися їх те­перішні нащадки. Вік найбільш ранніх мумій становить 10 тис. років, а біль­шість поховань датується V тис. до н. е. (тобто за 2 тис. років до перших мумій Давнього Єгипту).

У чинчоро муміфікували абсолютно всіх померлих — дорослих, дітей і навіть внутрішньоугробні плоди Поховання були, як правило, групові. М'язи й органи померлих при муміфікації видалялися, а скелет укріплювався очеретом і оброблювався спеціальною сумішшю з глини (в тому числі з використанням риб'ячого клею). Потім мумії обгортали килимками з очерету. Отже, давнім чинчоро — первісним рибалкам і мисливцям на морського лева — була відома (незрозуміло звідки запозичена) дуже складна техніка муміфікації. Окрім того, вони виготовляли досить майстерні статуетки Писемності у чинчоро не було, тому важко відтворити походження мистецтва муміфікації, що безповоротно щезло 1,5 тис. років тому, коли було виготовлено останню мумію. Проте існу­вання традицій муміфікації у Центральній і Південній Америці, Давньому Єгипті та інших районах ранньої людської культури свідчить, можливо, про спільне джерело іх походження.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Давні звичаї бороро і чинчоро: