Давні звичаї бороро і чинчоро
У малодоступних районах Південної Америки живе або жила більша частина найвідсталіших (найімовірніше, найдавніших) племен Нового Світ)'. Більшість з них вивчені дуже мало, деякі залишилися майже невідомими науці (гуаяки, сіріоно, ауки та ін.) |56.
112].Бороро та їхні звичаї
Бороро (самоназва — «люди-риби орарі») — це індіанський народ групи же в Болівії та Бразилії загальною чисельність близько 3 тис. чол. На\ежать, як і інші індіанці, до американоїдної раси великої монголоїдної раси. Частина бороро є християнами (католиками), проте зберігаються й традиційні вірування. Індіанець бороро в традиційному вбранні зображений на рис. 79 (див. кольорову вклейку).
Основні заняття бороро вирубно-вогневе ручне землеробство (кукурудза, маток, рис, бавовник, тютюн та ін.), а також риболовство, мисливство, збиральництво. Чоловічий традиційний одяг — підв’язка з листя, що прикриває статевий орган, а на час ритуальних церемоній — пояс з кори із знаками родової належності. Чоловіки проколювали нижню губу, вставляючи в отвір прикрасу з пір’я. Традиційне житло бороро — довгі хатини, в кожній з яких мешкала розширена родина. Шлюб матрилокальний; поширена дошлюбна статева свобода.
Матрилінійні тотемні роди утворюють у бороро дві екзогамні фратрії, будинки представників яких розташовані на протилежних кінцях селища Кільцевого планування. У центрі майдану розміщувався ЧОЛОВІЧИЙ ДІМ. Поховально-поминальні церемонії та ініціації хлопчиків з процесією в костюмах духів-тотемів (до недавнього часу при цьому використовувалися гудки) жінкам забороняється спостерігати У деяких селищах бороро дотепер зберігаються основні елементи традиційної соціальної організації, основні ритуали і міфологія (40, //0].
Мумії ЧИНЧОрО Сучасні дослідники виявили велику кількість мумій, що належать давньому південноамериканському народові індіанців чинчоро.
які проживали па території сучасного Чилі, де збереглися їх теперішні нащадки. Вік найбільш ранніх мумій становить 10 тис. років, а більшість поховань датується V тис. до н. е. (тобто за 2 тис. років до перших мумій Давнього Єгипту).У чинчоро муміфікували абсолютно всіх померлих — дорослих, дітей і навіть внутрішньоугробні плоди Поховання були, як правило, групові. М'язи й органи померлих при муміфікації видалялися, а скелет укріплювався очеретом і оброблювався спеціальною сумішшю з глини (в тому числі з використанням риб'ячого клею). Потім мумії обгортали килимками з очерету. Отже, давнім чинчоро — первісним рибалкам і мисливцям на морського лева — була відома (незрозуміло звідки запозичена) дуже складна техніка муміфікації. Окрім того, вони виготовляли досить майстерні статуетки Писемності у чинчоро не було, тому важко відтворити походження мистецтва муміфікації, що безповоротно щезло 1,5 тис. років тому, коли було виготовлено останню мумію. Проте існування традицій муміфікації у Центральній і Південній Америці, Давньому Єгипті та інших районах ранньої людської культури свідчить, можливо, про спільне джерело іх походження.