Чорний бог і його втілення
Арабський автор X ст. Массуді сповіщає, що бачив у слов’ян храм на Чорній горі, присвячений богу, якого він називає Сатурном. Біля ніг статуї цього божества, відомого як Чорнобог, були зображені різні гади.
Символом бога Сатурна, як і планети Сатурн, був чорний колір. Чорний колір асоціювався з «духом води», яким був бог «низу» — Чорний бог — бог землі і підземного світу. Давньоєгипетський Сет, давньогрецький Тифон, християнський диявол — чорні. Чорнобог, таким чином, уособлював пекло, води «низу» (річки, моря, океан), був господарем підземного вогню, покровителем землеробства і ремесел, у вигляді вогненного змія (тобто блискавки) здійснював грозу, був володарем потойбічного світу і чоловіком Великої богині. Він уявлявся в антропоморфній і термоморфній подобі. Його найпоширеніші антропоморфні характеристики — «велетень» і «старий» (коренеслово з.і.г., як і к.г., міститься в багатьох іменах Чорного бога). Коренеслово Ь.г. є, мабуть, одним з основних імен Чорного бога, а характеристикою його зовнішності є борода [47, 188-189].Чорнобог вважався джерелом зла і ототожнювався зі змієм, драконом. Цей змій має незвичайну зовнішність: він рогатий, бородатий і крилатий. Він пов’язаний з водою, з глибинами землі, з Місяцем і з горами. Він змій-скарбник, оскільки вважається володарем і хранителем золота й інших скарбів. Образ рогатого змія на території розселення слов’ян існував ще кілька тисяч років тому, а судячи з мезолітичних малюнків, що дійшли до нас, вже в ту епоху був відомий образ змія, який охороняє дерево. На таких малюнках поряд зі змієм зображений півмісяць, емблема бика. Демонічний змій багатоголовий, оскільки архаїчний бог землі уявлявся триєдиним або (тричі по три) дев’ятиєдиним. Він вимагав людські жертви. При цьому міфічний змій не тільки мешкає в глибинах землі, а й літає в піднебессі. Він ототожнюється іноді з ведмедем і вовком, а також пов’язаний з вулканами [47, 189-191].
З оповідей, що дійшли донині, зберігся міф про те, що першими живими істотами були жінка і її чоловік змій. Між ними була боротьба, і жінка перемогла. Наприклад, у шумерському міфі володарка неба Інанна воювала з володарем пекла Куром, щоб той визнав її владу; вона перемогла Кура, встановивши у світі своє панування. Коли богиню неба замінив чоловічий бог неба, виникла версія про боротьбу між богами неба і пекла за володарювання світом. Бог неба, який став всесильним, скинув свого антипода вниз, у підземний світ. Чорний бог, бог пекла, уявляється в багатьох міфах кульгавим (наслідок падіння). Його атрибутами вважаються сокира, палиця, молот, мотузок, підземний вогонь, золото. Оскільки змій і фалос взаємно асоціювалися, Чорнобогу приписується сексуальність і родючість (цей сюжет існував ще в палеоліті), що знайшло відображення в поширених фалічних культах [47, 191-193].