<<
>>

Брахман: основа основ

Ідеал Упанішад, таким чином, — це пізнання Брахмана, злиття з ним і розчинен­ня в ньому, досягнення єдності з цією Вищою Реальністю, отримання вічного бла­женства (ананда). Брахман — це Вища Абсолютна Реальність, тобто абстрактна вища сила, яка часом втілює частину своїх реалій у вигляді явищ феноменального світу.

Брахман — той, хто володіє душами. Він — вища духовна єдність. Кожна індивідуаль­на душа — Атман — є його частиною. Атман, як і Брахман, створив світи і смерть, їжу та воду, тобто все є реалізацією духовних потенцій Атмана, а сам Атман — це той самий Брахман. Атману і Брахманові тотожний Пуруша — вище духовне начало, вища душа, індивід. Нарешті, всім їм тотожний Той (або Те) — «невимовне вище блаженство» — це і Брахман, і Атман, і Пуруша. Завершує осмислення всіх цих то­тожних один одному (і в той же час частин-еманацій один одного) вищих духовних категорій склад Упанішад — ОМ (АУМ). ОМ — це Брахман, це все. АУМ (ОМ) — це минуле, сьогодення і майбутнє, ключ до того таємного і сокровенного, що є осно­вою основ давньоіндійської філософії релігії [26, 197-198].

На думку відомого релігієзнавця Шантепі де ля Соссея, брахман як священ­нослужитель Атхарви, спочатку був жерцем-чародієм, ворожбитом, чарівником, що став згодом найважливішою і найпопулярнішою фігурою давньоіндійського духівництва. Багато частин Атхарваведи справляють враження стародавніх забо­бонів і навіть культу демонів, а її численні таємничі обряди магії пронизують все життя давньоіндійського суспільства і проникають в офіційний культ, де брах- ман-жрець завжди перебуває поряд з царем. «Той факт, що один із священних во­гнів, і саме «південний» вогонь, вживався для відвертання демонів, а походження його пов’язане із давнім культом демонів, вказує на те, що останній так близько стояв до служіння богам, що вже з давніх часів вони злилися один з одним». Почи­наючи з Вед, все більше оформляється соціальна диференціація, що відбивається і на переважній приналежності богів ведійського пантеону до тієї або іншої вар­ни.

Наприклад, богами вайшьїв (скотарів і хліборобів) були насамперед Пушан і Рудра, кшатріїв — Індра. Вже в гімнах Вед ми бачимо образи богів, яким властиві безперечні риси брахманського походження. Такий, наприклад, Бріхаспаті — настав­ник богів, господар молитви, управляючий планетою Юпітер і сама ця планета. В епоху брахманізму найвищим божеством, первородним принципом буття стає Брахма, який, на думку релігієзнавців, пройшов кілька етапів у своєму розвитку: спочатку йому поклонялися в образі Сонця, потім в образі Творця-Праджапаті, на­решті, він стає абсолютним, самодостатнім світовим принципом [86, 43-45].

Закріплення кастового суспільства Стародавньої Індії найяскравіше від­билося в «Законах Ману» — законодавчому збірнику, що сформувався до V ст. до н. е. Пануючою кастою, за Кодексом Ману, є брахмани: «Брахман, народжуючись для охорони скарбниці дхарми (тобто священного закону), посідає вище місце на землі як владика всіх істот. Все, що існує в світі, — це власність брахмана ; всі інші люди існують по милості брахмана» [77, 29]. Представники всіх трьох арій­ських варн проходили обов’язкові обряди посвячення (упанайяна): брахмани на сьомому році життя, кшатрії на десятому, вайшьї на одинадцятому. Посвячення супроводжувалося накладанням священного шнура, який потім носився все життя на лівому плечі, пропущений під праву руку. Це посвячення розглядалося як дру­ге народження (звідси і назва аріїв — «двічі народжені»). Шудри не проходили по­свячення, оскільки вважалися чужаками. Касти-варни змальовуються в «Законах Ману» як встановлені самими богами, і обожнювання касти брахманів є, на думку відомого релігієзнавця С. Токарева, найяскравішою рисою цього кодексу кастово­го стану [206, 283-285]. Брахмани вели своє походження від найдавніших муд­реців і провидців — ріші, а їхня роль очільників у давньоіндійському суспільстві обумовлювалася здійснюваними жертвопринесеннями. При цьому Атхарваведа спочатку була пов’язана з жерцями культу вогню і знавцями магії (Атхарванами і Ангірасами), які до дорогого ведійського жертвопринесення відношення не мали. Сферою їх дії були домашні обряди, що стали основою домашнього ритуалу, який і досі відіграє в індуїзмі важливу роль. Брахманічні тексти диктували щоденне здій­снення 5 видів жертвопринесень: богам, ріші, предкам, духам і людям [242, VI, ч. I, 435, 437].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Брахман: основа основ: