Божества землеробства і родючості
По всьому Кавказу були поширені також уявлення про божества-посередники між людьми та Богом, які випрошували потрібну людям погоду [90, I, 605]. Під час ритуалів на честь цих божеств жінки ходили по селах з нарядженими ляльками, обливали їх водою і після закінчення церемонії кидали в річку.
Ритуальні обряди з фалічними ляльками багато в чому повторюють свята на честь божеств родючості, описані давньогрецькими письменниками (наприклад, на честь Осириса або Діоніса). У кавказьких горців відомо багато давніх божеств — покровителів землеробства, родючості та врожаю: абхазькі Джаджа й Анапа-нага, адигський Тхагамдж, че- чено-інгуські Єрд, Тушолі (відомі й серед грузинів), дагестанські Ідор, Квара тощо. Є також боги, які опікуються ремеслами (зокрема, грузинський Ламаріа, абхазький Ериш — ткацтво, Саунау — борошномельна справа та ін.). Про приплід худоби кавказько-іберійські народи молилися як верховним божествам, так і особливим покровителям домашньої худоби. Наприклад, в абхазців поряд із головним божеством скотарства Айтаром вшановувалося божество — заступник буйволів Мкамгарія, адиги вшановували заступників волів — Хакусташ.а, корів — Пшишака та ін. По всьому Кавказу поширені легенди про корову або бика, посланих божеством — заступником худоби в селище, які віддали себе в добровільну жертву на честь цього божества. Мотив добровільної жертви близький відповідним мотивам в античній і давньосхідній міфологіях [90, I, 605].Для прикладу розглянемо божество родючості, покровителя домашньої худоби в абхазів Айтара, який, за давніми молитовними текстами, має сім облич і є семидольним божеством. До Айтара звертали свої молитви пастухи, приносили йому в жертву холощених козлів і баранів, присягалися його ім’ям. Сімома долями Айтара є божества:
• Джабран («мати батька кіз») — божество дрібної рогатої худоби, пра- родителька кіз;
• Жвабран («мати батька корів») — божество великої рогатої худоби, пра- родителька корів;
• Ачишашана — божество коней (очевидно, жіночої статі);
• Алишкентир — божество собак, що володіє надприродною фізичною силою і спритністю, здатне з’являтися всюди, миттєво знищувати собак або напускати на них страшну хворобу;
• Анапа-Нага («мати, яка приносить просо») — божество врожаю (за повір’ями, Анапа-Нага — божество чоловічої статі, проте, судячи з імені, спочатку мало жіночий вигляд);
• Амра (Сонце) і Амза (Місяць) [90, I, 55].
Цікаві також міфи про чечено-інгуські божества — заступників землеробства, родючості та врожаю Єрде й Тушолі.
Тушолі — богиня родючості й водночас заступниця людей перед своїм батьком — верховним божеством Дяла — старшим братом громовержця Сели. В системі більш ранніх вірувань Тушолі мала панівне становище, її просили про здорове потомство, про рясний врожай, збільшення худоби. Тушолі — єдине в чеченців та інгушів божество, що мало зображення,·. дерев’яна (раніше — срібна) поясна скульптура жінки зі сльозою на щоці (за повір’ям, сльози Тушолі були викликані спробою Єрда її зґвалтувати) [90, II, 534]. Єрд — бог, який виступає в антропоморфному (сивий старець) або зооморфному (білий козел) вигляді. За одним із переказів, Єрд живе у скелястих горах, у печері, з якої ллється сяйво. Йому було приурочене свято на початку косовиці — так званий вітряний понеділок (звідси припущення, що Єрд був богом вітру), численні храми та святилища (Тхаба-Єрди, Галь-Єрди, Тамиж-Єрди, Мага-Єрди та ін.). З часом за- гальноінгуського Єрда витіснили місцеві божества, що мали імена присвячених Єрди святилищ.Наприклад, Молдза-Єрди поклонялися як богові війни, Мелер-Єрди — як заступникові родючості та напоїв, виготовлених з хліба. Існує міф, за яким Та- миж-Єрди у вигляді козла постав перед пастухом і через нього наказав жителям його аулу поклонятися Тамиж-Єрди, визначивши при цьому деталі обряду. Потім він назвав себе й перетворився на ефір [90, I, 436].