Боги ведійського пантеону
До вищого сакрального рівня ведійської релігії зазвичай зараховують 33 богів (у деяких Брахманах — 333, в окремих джерелах — 3306, 3339). Ці 33 боги поділяються на земних, атмосферних (проміжних) і небесних.
Іноді богів поділяють на групи (8 ва,су, 11 рудр, 12 адітьїв і ще два боги — або Ашвіни, або Дьяус і Прітхіві, або Індра й Праджапаті), протиставлені за тим самим потрійним принципом: васу пов’язуються із землею, рудри — з повітрям, адітьї — з небом. Незважаючи на окремі відхилення у складі груп богів, ядро залишається досить стійким [139, I, 221]:• Прітхіві, Агні, Бріхаспаті, Сома, Сарасваті та ін. — земні боги;
• Індра з Марутами, Тріта Аптья, Апам Напат, Матарішван, Ахі Будхнья, Аджа Екапад, Рудра, Ваю, Вата, Парджанья, Апас — атмосферні боги;
• Дьяус, Варуна, Мітра, Сур’я, Савітар, Пушан, Вішну, Вівасват, Ушас, Ашві- ни — небесні боги.
Пізні тексти пропонують інші інтерпретації зазначених груп богів: васу — вогонь, земля, вітер, повітряний простір, сонце, небо, місяць, зірки; рудри — 10 органів життєдіяльності й атман (загальна основа й першопричина всього сущого); адітьї — 12 місяців року. Подібні групування, на думку відомого релігієзнавця В. Топорова, відображають спроби встановлення відповідностей між архаїчними космологічними схемами тричленним Всесвітом і складом пантеону (а пізніше — основними елементами макро- і мікрокосму). В основі іншої класифікації богів лежить розрізнення трьох основних соціальних функцій: магіко-юридичної (адітьї й насамперед Варуна й Мітра — жерці); військової (Індра й Марути — воїни), родючості (Ашвіни — творці матеріальних благ). Ця класифікація підкріплюється текстовими послідовностями, у яких за Варуною і Мітрою йдуть Індра й Марути, Ашвіни, Пушан та ін. Існують також протиставлення ведійських богів за ознаками активності — пасивності й актуальності — неактуальності, що уможливлює диференціювати Дьяуса й Прітхіві від Варуни й Мітри, останніх від Індри тощо [139, I, 222].
Одне із найістотніших протиставлень серед ведійського пантеону відділення богів — дева від асур — небесних божественних персонажів, що наділені магічною силою (майя). До останніх належать адітьї (насамперед — Варуна й Мітра), Агні та ін. Трохи інший характер властивий парним групам, серед яких Ашвіни — божественні близнята, які ніколи не виступають порізно й утворюють особливу міфологічну одиницю. Досить часто утворюють пару Мітра-Варуна всередині семичленного об’єднання адітьїв (водночас Мітра й особливо Варуна нерідко виступають окремо або навіть в інших сполученнях, наприклад, Індра-Варуна). Вирізняються також подружні пари: Індра-Індрані, Варуна-Варунані, Агні-Агнаї, Ашвіни-Ашвіні, Дьяус-Прітхіві та ін. Особливий вид об’єднання богів (іноді з нижчими включно) — ціле «Всебоги»-Вішведева. Серед інших особливостей ведійського пантеону варто виокремити значну кількість абстрактних божеств різного типу [139, I, 222]:
• боги, чиї імена означають певні елементарні космологічні акти і наділені функціями діяча: Савітар — «народжувати»; Тваштар — «надавати форму», «створювати»; Дхатар — «установлювати»; Тратар — «захищати» та ін.;
• боги-творці: Вішвакарман — «Всетворитель», Праджапаті — «Пан нащадків» та ін.;
• боги й богині, що персоніфікують різні абстракції: Шраддха — «Віра», Манью — «Гнів», Вач — «Мова», Кала — «Час», Нірріті — «Загибель», Тапас — «Космічний жар», Кама — «Бажання», Пурамдхі — «Достаток», Ара- маті — «Благочестя», Сунрита — «Щедрість», Скамбха — «Опора», Прана — «Подих» та ін.;
• Адіті як персоніфікація абстракції в чистому вигляді — «Незв’язаність», «Безмежність» (вона ж мати Варуни й Мітри) у протиставленні Діті (матері дайтьїв — демонів-асур). Існує також думка, що весь клас адітьїв складається з богів, чиї імена означають абстрактні поняття: Варуна — «Щира мова»; Мітра — «Договір»; Ар’яман — «Гостинність», «Товариш»; Анша — «Доля», «Частина»; Дакша — «Спритність» тощо.
Подібне, на думку В. Топорова, спостерігається і в інших випадках — мі- фологізація і деіфікація (обожнення) назв річок, конкретних предметів і явищ: Сома — рослина, напій, бог; Агні — вогонь, бог; Ушас — зоря, богиня.
У багатьох випадках антропоморфний персонаж трансформується в териоморфний (наприклад, Індра — бик, Агні — кінь, Пушан — козел, мати марутів — корова та ін.). Із Сонцем, як небесним вогнем, пов’язуються Сур’я, Савітар, Агні, Мітра, Пушан, Ушас, Вішну та ін. І в інших випадках сфери дії богів і їхні характеристики постійно перетинаються й частково покривають одна одну. З огляду на зазначене, кожне божество характеризується кількома ознаками, які то актуалізуються, то нейтралізуються, і вся сукупність ведійських сакральних персонажів поєднується відносно обмеженим набором основних ознак. Саме це, на думку В. Топорова, і створює синкретизм ведійських богів, що найповніше реалізується у явищах двох видів [139, I, 223].• з одного боку, йдеться про постійні (іноді досить довгі) ряди ототожнень на зразок «Ти Агні — Індра, ти — Вішну, ти — Брахман, ти — цар Варуна, ти буваєш Мітрою, ти — Ар’яман» та ін. (РВ II, 1);
• з другого боку, кожне божество в конкретній ситуації могло зростати в ранзі й трактуватися як вище незалежно від його місця в системі ведійської релігії (наприклад, і Індра, і Варуна — «царі богів»).