Боги Угарита
Особливе значення для вивчення історії, побуту і релігії Ханаану мають розкопки багатошарових поселень (УІІ-І тис. до н. е.) поблизу сучасного портового міста Латакія (Сирія). Тут, як зазначалося, стояв колись Угарит, одне з міст Північного Ханаану ІІ тис.
до н. е. У приміщенні царського палацу археологи знайшли великий архів клинописних табличок, серед яких виявилися записи релігійно-міфологічних поем, зроблені в середині XVI ст. до н. е. за наказом царя Угарита Нікмадду ІІ. Створені були ці поеми, судячи з вміщених у них географічних назв та імен богів, значно раніше, близько 2000 р. до н. е. і протягом понад 500 років передавалися усно. Чимало відомостей з історії і релігії ханаанеїв можна також знайти в єгипетських, шумерських, аккадських і хетських джерелах, а Біблія містить оповіді про завоювання Ханаану євреями і про боротьбу жерців бога Яхве (Єгови) зі своїми суперниками — жерцями інших місцевих богів [178, VI, ч. І, 100].Так, з єгипетських джерел, які відображали, ймовірно, палестинсько-хана- анейські міфологічні уявлення, відоме оповідання про Гора (який, мабуть, відповідає західносемітському Астару), що запечатав лоно Анат і Астарти, про Сета (Балу), який зняв цю печатку, про те, як вони були віддані Сету в дружини богом Сонця Ра (можливо, західносемітський Шамшу), про священне поєднання Сета й Анат. В іншому єгипетському міфі розповідається про те, як Ямму вимагав для себе вищої влади серед богів і як Сет переміг його. У хетських пам’ятках, що переказують ханаанейські міфи північної Сирії, розповідається про Асират (Ашерту), яка намагалася спокусити Балу (Баала); виконавши її бажання за наказом самого Ілу (Елькунірші), він принизив її, внаслідок чого між Асират і Балу спалахнула ворожнеча. Північносирійські міфи про зміну поколінь богів, їхню боротьбу за престол мають паралелі в хуритськійміфології. Тут, очевидно, мали місце взаємовпливи [90, І, 458].