Пантеон Ханаану
В угаритських текстах боги подібні до людей, їм відомі всі людські почуття й вади, але вони відрізняються від людей величезною могутністю і безсмертям. Пантеон Ханаану очолював Ілу, ім’я котрого мовами семітських народів звучало як Ел, Елім, Ілум, Аллах і служило позначенням бога взагалі, а в стародавніх євреїв і арабів означало єдиного Бога (від Ілу походять багато поширених нині імен: Ми- ха-їл, Гаври-їл, Саму-їл та ін.).
Стародавні боги, подібно до людей, називались по батькові і мали прізвиська (епітети), крім Ілу. Він сам вважався батьком інших богів і богинь, найстаршим з них і не мав, за одним із міфів, ні батька, ні матері. Звідси його епітети: Творець богів, Творець усіх створінь, Вічний батько, Володар років, Батько людства. Напевно, із найдавніших культів поклоніння тваринам і родючості прийшло ще одне прізвисько Ілу — Бик.В угаритських поемах Ілу — благовидний старець із сивою бородою, що жи ве зазвичай у своєму домі в центрі Всесвіту і сидить на троні. Дружина Ілу богиня Асират вважалася матір’ю богів і водночас виступала як богиня моря.
Ім’я іншого головного бога угаритян — Балу (Баал, Ваал) — може бути перекладене як «господар», «князь». Його епітети — Силач, Могутній — указують на те, що він мислився дужчим за інших богів. Він вважався також володарем гірського хребта Амана. Батьком Балу називався Дагану (Дагон), подавець їжі взагалі і рибної зокрема (у семітських мовах «даг» означає «риба»). Проте нерідко Балу називають сином Ілу. В одній з угаритських поем Балу виступає як божество, яке
дарує дощ і захищає землю від посухи. Одне з головних діянь Балу — перемога над могутньою семиголовою потворою Латану-Левіафаном [178, VI, ч. І, 101], образ якого нагадує протошумерського «Ніндару з Безодні» або вавилоно-ассирійську Тіамат — можливо, одну з іпостасей первозданного Абзу.
Згадуються також дочки чи дружини Балу (хоча в істориків немає щодо цього єдиної думки).
Головним супротивником Балу в релігії Ханаану виступає такий самий могутній бог смерті й посухи Муту. Він живе в підземному світі, володарем якого є, але водночас сягає вершин Всесвіту. Ворожнеча між Балу і Муту має космічний характер: від результату їхнього двобою залежать життя і смерть не тільки людей, а й небожителів.Серед жіночих божеств найактивніша богиня Анату (Анат). До неї часто застосовувався епітет Діва. У своєму первісному значенні Анату — богиня-мисливи- ця, що зробило її і покровителькою царів. Її коханий — Балу, після смерті якого Анату вступає у двобій з Муту і, перемігши його, відроджує Балу до життя. Як бо- гиня-мисливиця, Анату відзначається шаленістю, жорстокістю і кровожерністю, чим викликає страх у самого Ілу. Можна припускати, що Анату була покровителькою жорстокого обряду ініціації (посвяти) [178, VI, ч. І, 102].
Постійним персонажем угаритських поем є бог Кусар-і-Хусас (Гожий-і-Му- дрий), що жив у підземному світі і викликав у всіх жах. Він мав кузню, в якій, використовуючи підземний вогонь, створював зброю і знаряддя праці. Кузню Гожого-і-Мудрого розташовували на острові Крит, а його образ тотожний давньогрецькому Гефесту і божествам-ковалям інших відомих релігій.
Стихією моря в ханаанеїв володів Ямму (букв. «море») — божество жорстоке, грізне і деспотичне, яке претендувало на владу в усьому світі. Згідно з угаритськими міфами Ямму був власником палацу, куди інші боги змушені приходити з даниною. Саме Ямму на зібранні богів вимагає, щоб Балу став його рабом, але Балу перемагає Ямму [178, VI, ч. І, 102].