Боги Сонця і зодіакальні епохи
Крім бога вечірнього сонця, деміурга Атума (глави геліопольської енеади), що втілювався в образі змія, давньоєгипетський пантеон знає чимало інших солярних божеств. Наприклад, бога вранішнього сонця Хепрі й бога денного сонця Ра.
Один з найдавніших солярних богів сонця Амон - глава фіванської тріади, зображувався іноді людиною з баранячою головою. Однією з іпостасей богів сонця спочатку був Атон — уособлення сонячного диска, який потім став єдиним солярним богом усього Єгипту. Можливо, відбувалася певна «еволюція» солярних божеств, наприклад, відповідно до зміни зодіакальних епох, котрі, як уже згадувалося, тривають по 2160 років. Так, боги вранішнього і вечірнього сонця Хепрі й Атум були, ймовірно, першими в давньоєгипетській плеяді солярних божеств і, з огляду на зміїний символ прабожества Атума, їхню появу можна зарахувати до зодіакальної епохи Близнюків (остання така епоха датується УІІ-У тис. до н. е.), що збігається за часом з появою перших релігійно-міфологічних уявлень на території Стародавнього Єгипту. Відомо, що близнюків, яких уявляли на ранніх етапах розвитку численних і широковідомих близнюкових міфів як небезпечних для людей істот, часто ототожнювали зі змією (наприклад, у негроїдів Західної Африки близнюки пов’язувалися з чорною змією), а в Камеруні при народженні близнюків приносять жертву жабі та змії, що нагадує образи перших давньоєгипетських божеств [90, І, 470]. Водночас у Стародавньому Єгипті в образі змії поклонялися богині родючості Рененутет, богині-охоронниці цвинтарів Меріт- сегер, Ісіді й Нефтиді — захисниці Осіріса і померлих, богині Уто — охоронниці Ра і фараона та ін. (численність змієподібних жіночих богинь свідчить, можливо, про ще давніший матріархальний період, свідчення якого чітко фіксуються близько XXV тис. до н. е.).На зміну зодіакальній епосі Близнюків прийшла епоха Тельця (Г^ІІ тис.
до н. е.), чий образ був широковідомий на Землі, символізуючи часом протилежні культи — лунарні (у Месопотамії, Середній Азії, давньоіранській, давньоіндійській та ін. традиціях) і солярні (наприклад, у Стародавньому Єгипті). Згідно з одним давньоєгипетським міфом спочатку всі боги й богині були биками і коровами з різнокольоровою шкурою. Потім, за велінням верховного бога, всі бики втілилися в одного чорного бика, а всі корови — в одну чорну корову. Культ бика, наголошує релігієзнавець Р. Рубінштейн, був, імовірно, у сиву давнину пов’язаний із поклонінням вождю, і тому з виникненням давньоєгипетської держави став подібним до культу фараона [90, І, 421]. У цю зодіакальну епоху головним солярним божеством стає бог денного сонця Ра, а його душею (ба) є чорний бик Апіс (який згодом злився з Осірісом у складне божество Серапіс). Інше божество у вигляді чорного бика — Мневіс — вшановувалось як живе втілення бога сонця і зображувалося із сонячним диском поміж рогами [90, ІІ, 161].За епохою Тельця йшла зодіакальна епоха Овна (ІІ тис. до н. е. — І тис. н. е.), і верховним солярним божеством у Стародавньому Єгипті стає бог сонця Амон, священною твариною якого є вже баран (овен). На зміну Амону приходить наступне солярне божество — Атон, котрий постає як утілення всіх головних богів сонця і як єдиний бог усього Єгипту, що свідчить про певну тенденцію до монотеїзму (через монолатрію, яка йому передувала), вже більш властивому наступній зодіакальній епосі — епосі Риб(І-ІІІ тис. н. е.). Отже, схематично еволюція солярних божеств у давньоєгипетському пантеоні має такий вигляд: Атум і Хепрі —» Ра—» Амон —» Атон.