<<
>>

Бог кохання Кама

Кама (давньоінд. «бажання», «плотське ваблення», «любов») — бог кохання дав­ньоіндійської релігії. У ведійських текстах Кама визначається як «самонаро- джений», який вийшов з серця Брахмана, як син бога справедливості Дхарми.

В Атхарваведі його неодноразово закликають для допомоги в коханні, він один з вішведева («все-боги»). В епічній літературі Кама — син богині щастя, багатства і краси Лакшмі (пізніше — дружина Вішну), чоловік богині любовної пристрасті Раті (давньоінд. «задоволення», «насолода») і Пріті (букв. «любові»), батько Тріш- ни («спраги»). Розгніваний Шива одного разу спопелив Каму, але потім, прислу­хавшись до благань Раті, відродив його. Перевтілившись у смертну жінку, Раті виростила Каму, що народився в образі Прадьюмни — сина Крішни і Рукміні. Потім Раті відкрила Камі узи, що зв’язували їх, знову стала його дружиною і народила від нього сина Аніруддху. Разом з Камою Раті посідає важливе місце у відповідному культі: наприклад, у Південній Індії засвідчені особливі церемонії, під час яких виконується плач Раті за своїм чоловіком [139, II, 371].

Кама (або Кама-дева) зображався хлопцем, що сидить на папузі (також — на колісниці), в руках якого лук з цукрового очерету з тятивою з бджіл і п’ятьма стрілами з квітів, що насилають любовну пристрасть (його античними парале­лями є Ерот і Амур). На прапорі Кама-деви зображений Макара — фантастичне

морське чудовисько, індійський левіафан, близький своєю зовнішністю до крокоди­ла, акули, дельфіна, рептилії, риби (має також риси слона і барана), походження якого залишається незрозумілим. Різні типи Макари присутні вже на печатці Ха- раппської цивілізації долини Інду. Образ Макари пов’язаний і з рослинними мо­тивами: зокрема, її щелепи і язик із закрученим додатком дуже схожі на кореневи­ще і квітку лотоса (в індійській традиції лотос є символом жіночої життєвої сили і загалом родючості, тісно пов’язаної з водою).

Загальносимволічна роль Макари корениться в уявленні про те, що Макара в цілому моделює і символізує життя і природу в усіх її станах-стихіях, а астрологічна — співвідноситься із знаком Козе­рога в індійському зодіаку (зображається з головою і передніми ногами антилопи, тулубом і хвостом риби) [139, II, 90-91].

За переказом, Кама-дева жив якийсь час в череві Макари. Зневага да­рами бога любові Ками вважалася тяж­ким гріхом: в Махабхараті, наприклад, Арджуна, знехтувавший любов’ю Урваші, приречений протягом року бути євну­хом. Поняття Ками служило в індуїзмі також на позначення плотського, емо­ційного життя і входило разом з Дхармою (законом), Артхою (нормою практичної поведінки), а згодом і Мокшею (позбав­ленням від процесу перевтілень) до чис­ла основних правил поведінки, гармонійне поєднання яких вважалося найважливі­шим обов’язком трьох вищих варн: брах­манів, кшатриїв і вайшьїв. Повчання в Камі становили в традиційній індійській дидактиці особливий жанр — камаша- стру, — де одним з найвидатніших творів є «Камасутра» Ватсьяяни близько III­IV ст. н. е. [139, I, 618]. Одне із зображень Ками відтворене на рис. 87.

Рис. 87. Кама [208, 172]

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Бог кохання Кама: