Аватара (давньоінд. «сходження») — це сходження божества на Землю, його втілення в смертну істоту заради порятунку світу, відновлення закону і чеснот (дхарми) або захисту своїх прихильників при збереженні божеством частково божественної природи і набуття ним частково земної природи.

Зародження уяв­лення про аватар засвідчено в Брахманах. Наприклад, Праджапаті одного разу перетворився на вепра і підняв на іклах землю з Світового океану, а іншим разом — на черепаху, яка породила всі земні істоти. Праджапаті утілюється також в рибу, яка рятує першолюдину Ману від Всесвітнього потопу (пізніше цю роль виконував Брахма). Відомий також з Махабхарати міф про аватарів всіх богів на чолі з Нара­яною, що зійшли на землю заради її визволення від безчинства данавів, ракшасів, гандхарвів і змій — нагів. В міру того як домінувати в індуїстському пантеоні почав Вішну, уявлення про аватар пов’язується переважно з його ім’ям, хоча в індуїзмі відомі і 28 аватар Шиви [139, I, 24].